Китайською

Ієрогліф  汉字 «хань-дзи»

 

 Китайською мовою ієрогліф називається  汉字 «хань-дзи». «Хань» – це слово яким китайці позначають себе. Самоназва китайців – «ханьці». Існують складні і прості ієрогліфи. Ієрогліф «хань» означає чоловіка, що стоїть біля води на землі. Цей ієрогліф походить від слова «хань-шуй», що позначає приток ріки, навколо якої велося землеробство. У давньому варіанті цього ієрогліфа можна побачити ліворуч стилізоване зображення річки, а праворуч людину і внизу – землю.  

 

Перші згадки про ієрогліфіку відносяться до VI тисячоліття до н.е. Але ми не можемо співвіднести ці ієрогліфи із сучасними ієрогліфами. Перший словник у Китаї був створений на початку нашої ери, його назва «Шуо-Вень», і він нараховував близько 9000 ієрогліфів. У ХІХ ст. був створений словник, який нараховував 50 тисяч ієрогліфів, а один з найбільш поширених сучасних словників китайської мови нараховує близько 11 тисяч ієрогліфів. Щоб співвіднести кількість цих ієрогліфів можна навести приклад: людина, яка закінчила середню школу у Китаї володіє близько 1,5 тисячами ієрогліфів, а яка отримала вищу освіту – приблизно 3,5-4 тисячами ієрогліфів. В основному у друкованих виданнях використовується близько 7 тисяч ієрогліфів. 

Найбільший за кількістю рис ієрогліф нараховує 60 рис, він позначає чотирьох драконів, а його значення – «багатослів'я», «багатослівний». Найбільший ієрогліф у світі придумали японці, цей японський ієрогліф означає: «споглядати за політом дракона у небесах», він налічує 80 рис.

Трансформація ієрогліфіки відбувалася впродовж всього часу її існування. Першим хто зробив уніфікацію  ієрогліфіки був перший імператор Китаю – Цінь Шихуанді, тобто він зміг вперше уніфікувати місцеві ієрогліфи у єдину систему. Існує велика різниця між знаком і його прочитанням. У китайській мові існує багато діалектів. Деякі філологи розглядають їх як окремі мови. Єдине, що їх об'єднує – це спільні ієрогліфи, але вони мають різне прочитання. Як приклад: «Гонконг» – це південне звучання, а класична версія звучання – «Сянган». Тобто це одні й ті ж ієрогліфи, які мають різне звучання. 

Китайська мова – тонова. У китайській мові існує 4 тони. Тобто, один і той самий набір фонем, але, залежно від зміни тону звучання змінюється й зміст ієрогліфа. Існують певні закони трансформації тонів з одного в інший. 

Прості ієрогліфи називаються «вень», а складні – «дзи». 

Китайці ставляться до своїх ієрогліфів винятково поважно. Вони вважають ієрогліфи священним писанням. 

Чи існує спеціальна термінологія? У китайській мові не існує спеціальних ієрогліфів для термінології. Тобто для термінології використовуються ті ж самі ієрогліфи, що застосовуються й у буденному житті. Потрібно звертатися до контексту, щоб виявити: чи це застосовується термін чи звичайне слово.

У китайців довгий час були проблеми з тим, як слід записувати транскрипцію. Вона їм була просто не потрібна, бо вони свою мову не викладали іноземцям. Повноцінна транскрипція виникла лише у ХХ ст. за часів Китайської Народної Республіки. Ця транскрипція використовує латинські знаки. Вона найбільш точно передає звучання китайських ієрогліфів. Оскільки китайці у повсякденному житті її не використовують, то самі вони відчувають певні ускладнення при транскрибуванні.

Ієрогліфи існують у двох формах: складні ієрогліфи і прості ієрогліфи. Тобто з самого початку ієрогліфи створювались не для того, щоб навчатись, а для того, щоб вести записи. Як правило, писемність до початку ХХ ст. була дуже складна і самостійно навчатись їй було дуже важко. У складній формі ієрогліфи проіснували до середини ХХ ст. Але масово процес спрощення почався за часів Китайської Народної Республіки. Залишилися 2 тисячі ієрогліфів, які використовуються у буденному житті. 

xìn     сінь (4 тон)

Значення:

1. довіряти, вірити.

Також достатньо прозора етимологія: ліворуч людина, праворуч – рот; щось вам клянеться, щось вам обіцяє і в такий спосіб викликає довіру;

2. лист, повідомлення, інформація.

zhì      джи (4 тон)

Як видно, графічно присутні ті ж самі елементи з додатковим унизу. Знову ми бачимо: рот і стріла – ти говориш те, що знаєш, але цей елемент – стрілка вгору – означає, що в цьому ти перевершуєш іншого. Ти мудріший за іншого, ти перевершуєш його у знанні. «Знання, що можна і чого не можна і є мудрість»

. 

Значення:

1. мудрість.

wǔ   у ( 2 тон)

 

У парі до йоу іде ієрогліф у. В китайській мові він вимовляється як «ву», проте в транскрипції позначається, як «у». 

Ми бачимо жінку на малюнку, яка танцює, тримаючи в руках бичачі хвости. Дивно, що ієрогліф, який позначає «відсутність» зображує жінку. Від початку даний ієрогліф позначав танець, цей мотив і надав йому значення відсутності. Виникала ситуація плутанини: один і той самий ієрогліф позначає як відсутність, так і танець. Проблема вирішилась у такий спосіб: той ієрогліф, що позначав відсутність залишився усталеним, виник новий ієрогліф для позначення танцю.

Річ у тім, що в контексті так званого неодаосизму, ці терміни актуалізують причинності в утворенні певних визначностей. Ми говоримо про визначеність і  невизначеність. Ми не говоримо просто про відсутність, а про відсутність означеності, яка б надавала цьому «чомусь» буття, як «чогось», тому це «небуття» у власному сенсі властиво європейському, а невизначеність, як відсутність можливості дати відповідь на питання: «Що?». У неодаосизмі, в Хень-янь та в Ван-бі саме з цієї невизначеності формується визначеність, отож цей вислів: «Є буття в небутті» здобуває сенс, адже не у небутті, як ні в чому, а у небутті у сенсі того, що воно може бути чимось іншим, є буття. 

Значення:

1. небуття, не існування;

2. не мати, не володіти, не бути; 

Приміром, є такий вираз: «є буття в небутті». 

míng     мін (2 тон)

Цей ієрогліф означує ім’я. Тут вкрай прозора етимологія: перший елемент ієрогліфа – це місяць. Він складається з двох частин – місяць і рот. Що це означало? Коли насувалися сутінки і люди не могли бачити, хто саме наближується – вони кричали ім’я. Ужиткове значення стосувалось можливості впізнати, хто саме йде в темний час доби – аби прийняти людину, як свого чи чужого. Всі значення цього ієрогліфа пов’язані з іменем. 

У даному контексті згадується принцип джень-мін. Цікавий нюанс: якщо ми використовуємо поняття інь-ян і апелюємо до вживання цього поняття в сучасній формальній логіці, то ми набуваємо певної некоректності. В тому сенсі, що, якщо в логіці ми вживаємо поняття «ім’я» як слово, яке дає найменування конкретному предмету на противагу загальному поняттю, яке дає визначення, то у випадку мін ми маємо, передовсім, апеляцію до загальної призначеності конкретного предмета. В деяких контекстах це мін і попереднє вживаються, як синоніми. Тобто, про себе людина не може сказати: «Я – Сократ», а вона має запропонувати, хто вона є в своїй призначеності, яку дію від неї слід чекати. Принцип джень-мін довгий час намагалися узгодити з даоським принципом природності. І з точки зору деяких конфуціанців саме він реалізовував те, що людина може бути не природною, якщо не реалізує своє мін і, навпаки, вона буде природною, якщо реалізує своє мін. Тобто, треба бути тим, ким ти маєш бути. В цьому сенсі, всі кореспондентські теорії істини не працюють. 

В багатьох школах побутувала думка про те, чому існують негаразди, людей спіткає лихо: тому, що певному явищу чи людині дали не те ім’я. Чому кажуть, що ім’я – це доля? Потрібно дитині дати правильне ім’я і тоді доля в неї буде правильна. Якщо ж дати неправильне ім’я, то вона піде іншим шляхом, неправильним – і доля у неї складеться зовсім по-іншому. 

Отож, ще можливі значення:

1. ім’я, назва, іменник, титул, слава, репутація;

2. уславлений, видатний, заслужений, відомий, відома людина.

rén      жень (2 тон)

Попри те, що цей «жень» схожий на подібний «жень», він означає дещо інше. 

Ми знаємо, що це одне з головних понять конфуціанства, адже справжня людина повинна бути гуманною згідно певних правил.

Для китайців гуманність – це відношення людини до людини. Згідно логіки мало б бути намальовано дві людини, але вже такий ієрогліф існував на той час і означав «йти» - людина в русі. Тоді позначили одну людину в двох іпостасях, в кількості дві особи. 

З фонетичної точки зору два останні ієрогліфи абсолютно ідентичні. Значення стає зрозумілим у контексті застосування. 

Він має такі значення:

1. співчуття, милосердя, доброчинність;

 

2. гуманний, добрий.

zhī     джи (1 тон)

Цікава етимологія: ми бачимо внизу найдавнішу форму цього ієрогліфа. Ліворуч ми бачимо елемент, який означує стрілу, праворуч – рот. Що ж це означає? Це означає, що, коли людина знає, то вона говорить так швидко, як летить стріла. Отож чжи як знання означає: говорити точно те, що  знаєш. 

Значення:

1. знання. 

xīn   сінь (1 тон)

Означає серце. Початково воно символічно так і зображувалось: у вигляді серця. 

Значення:

1. душа, дух, розум, інтелект, думка;

2. рішучість, спрямованість.

 

Якщо ми кажемо: «Я про себе подумав (в голові)», то китайці скажуть: «Я в серці подумав». Серце є та основа, якою китаєць думає. 

mìng      мін (4 тон)

Спочатку ієрогліф графічно зображував рот – тобто те, за допомоги чого дають наказ. Далі, згори ми бачимо знак, що вказує на палац і людину, яка стоїть навколішки: той, хто стоїть вище, віддає наказ тому, хто стоїть нижче.

Одне з цих значень – це доля. Доля – це також наказ. 

Значення:

1. розпорядження, веління, мандат;

2. списки імен, ім’я, назва, веління;

3. наказати, звеліти, покарати.

rén   жень (2 тон)

Як ми бачимо, в першому варіанті ієрогліфа – це людина, що вітається – зі складеними в привітання руками. З третього ієрогліфа щезла ця фігура і утворилася людина, яка стоїть на двох ногах. Ієрогліф широко вживається в повсякденному житті, в повсякденній мові – він найменше може слугувати філософським терміном. 

На філософські терміни не існує окремих ієрогліфів, але, приміром, є ієрогліфи для жертовних посудин. Певна жертовна посудина, яка використовувалася у визначений час має лише такий ієрогліф з властивим тільки йому значенням і жодних інших він не може мати. 

Значення:

1. людина, людський рід, людство, люди;

2. інші, деякі, хтось, дорослий, персона, особа, чоловік, громадяни, підлеглі, мілкий чиновник.