Французькою

Générosité єgenos (і, певна річ, γένος) – «рід», «народження»,«природа», «порода»; тут безумовно присутня метафора народження; а також – щедрість (основний сенс у французькому ужитку) та інші піднесені якості людини; тому найкращим українським перекладом тут було би «благородство»;

générosité – це певний стан душі, стан рівноваги між пасіями нашої душі й рацією, що здійснює контроль над ними; пасії душі – це її «енергія» і запорука щастя, але одночасно – і загроза; отже «Пасії» – передовсім трактат про внутрішню дисципліну і внутрішній контроль, а механіка пасій виглядає необхідним (і переважним щодо текстового обсягу), але додатком; у боротьбі з нашими пасіями ми маємо орієнтуватися не на тимчасово прийняті правила, а на цілком позитивний ідеал благородства. Благородною людиною є та, яка перш за все поважає себе; людина, яка себе не поважає, не здатна контролювати пасії, отже, відрізняти очевидне від неочевидного, отже, поставити рацію в ті межі, в яких та працюватиме природно; відтак наскільки нам бракує générosité, настільки ж бракує нам і здатності до будь-якого інтелектуального й творчого самовияву.

Повага до себе досягається через довіру до інших;благородна людина не боїться людей, вона ставиться з довірю до них, відтак і до себе – довіру до інших; недоліки інших, слід розглядати як результат природних слабкостей, порівняних з нашими власними, а не злостивого наміру; повага до себе виникає не через нашу бездоганність, вона полягає в тому, що ми можемо приймати тверді рішення в служіння чомусь вищому за нас самих і вибачати помилки як іншим, так і собі.

Благородна людина здатна на великі справи; втім, вона не береться за те, до чого не спроможна; вона – не титан, це будь-хто довкола нас, хто має мету, хоча б трохи вищу за його буденність, хто доброзичливий до інших і не схильний їх судити; тільки така налаштованість дасть нам змогу правильно налаштувати свою рацію щодо пасій, встановити межу між ними, що не встановлюється формальним дотриманням якогось методу;будьмо благородними – і баланс рації та пасій встановиться сам собою, як природне світло саме собою відкриває очевидність; благородна людина завжди досягне якогось результату і не картатиме себе, якщо той виявиться не таким масштабним, як планувалося. 

©

 

 Parprovision - «тимчасова мораль» з «Дискурсії про метод» (1637),  полягає в декількох правилах, суть яких: обрати звичаї і закони тієї країни, де ми живемо і дотримуватися їх так, ніби вони є істинними; дуже часто Декартову позицію обмежує саме цією мораллю, що є великою помилкою; набагато важливішою є т. зв. «досконала» мораль, розробка якої припадає на третій період. 

©

Ingenium - цей термін є основною назвою нашої мисленнєвої здатності (точніше – сили пізнавати) у власному сенсі. Ingenium свідчить про більшу, чи меншу силу наших здібностей, тобто те з чим ми стикаємося як особистості; ми повинні вибудовувати у собі «ум» mens, який дорівнюватиме душі й виражатиметься як ingenium, творчо-пізнавальна спроможність людини; ми повинні докладати всіх зусиль для плекання нашого ingenium – ось наше моральне завдання, за Декартом: інтелектуальні механізми нерозривно пов’язані з тим, хто їх для чогось реалізує. Отож, перший період Декартового філософування має за мету пошук правил для тренування ingenium’у, що шукає очевидності, правил відрізнення останньої від ілюзій. 

©