Бюлетень PDF

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра історії філософії

 

 

 

БЮЛЕТЕНЬ

 

 

Науково – методичного семінару з історії філософії

 

 

Випуск VI

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2017

Зміст

                                                                                     стор.

Титульна сторінка........................................................................1

Зміст...........................................................................................2

Розпорядження............................................................................3

Витяг з протоколу №7..................................................................4

Витяг з протоколу №8..................................................................5

Оргкомітет...................................................................................6

План заходів.................................................................................7

Порядок роботи VI науково-методичного семінару...........................9

Реєстраційна відомість.................................................................12

Робоча програма навчальної дисципліни.......................................13

Essay..........................................................................................42

Стенографування....................................................................43-74

Малюх Ю.Ю...........................................................................43-51

Кхелуфі А.Н.Е.........................................................................51-56

Йосипенко С.-В. С...................................................................56-61

Дикалюк М.С..........................................................................61-69

Дмитренко О.А.......................................................................70-74

Наукові і науково-організаційні підсумки.......................................75

 

 


 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

«22»   02    2016 р.                                                                              № 25

Відповідно до п. 4 частини 3 статті 29 та п.п. 1, 2, 10, частини 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту», на підставі абзацу першого п. 2.2, абзаців четвертого, сьомого, дванадцятого п. 2.4, п. 6.9 Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з метою виконання п. 6 розділу 1 «Освітньо-наукове спрямування діяльності університетської спільноти» Рішення (рекомендаційного) Першого громадянського форуму Київського національного університету імені Тараса Шевченка

       ЗОБОВЯЗУЮ:

1.     Визначити кафедру історії філософії філософського факультету відповідальною за пілотну апробацію наукового проекту як форми організації освітнього процесу та самостійної роботи студентів, встановивши термін реалізації проекту ­– 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018 навчальні роки.

2.     В.о. завідувача кафедри історії філософії Т. П. Кононенку:

2.1. розробити та надати на затвердження Науково-методичної ради Університету концепцію реалізації педагогічного експерименту, зазначеного в п. 1;

2.2. представити на II Громадянському форумі Київського національного університету імені Тараса Шевченка попередні результати реалізації педагогічного експерименту;

2.3. Надати Центру комунікації Київського національного університету імені Тараса Шевченка інформацію про перебіг реалізації педагогічного експерименту у вересні-жовтні 2016 та у березні-квітні 2017 років.

3. Директору НМЦОНП А. П. Гожику забезпечити методичний супровід педагогічного експерименту.

4. Контроль за виконання цього наказу залишаю за собою.

 

 

 

Проректор                                                                                           В. А. Бугров

 

Погоджено:

Начальник Ю.В.                                                                                    І. В. Саленко


 

ВИТЯГ

з протоколу № 7

засідання кафедри історії філософії

філософського факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

від 16 лютого 2017 р.

 

ПРИСУТНІ: доц. Кононенко Т.П., проф. Бугров В.А.проф. Алєксандрова О.В., проф. Аляєв Г.Є., проф . Бичко І.В., проф. Хома О.І., доц. Варениця О.П., доц. Бобошко Н.М., доц. Бокал Г.В., доц. Кириченко М.С., доц. Труш Т. В., асист. Боднарчук Л.С., асист. Соболєвський Я. А., асист. Титаренко В. А.

 

СЛУХАЛИ: Про проведення VI Науково – методичного семінару з історії філософії на тему: «Презентація концепційної розробки: «Робоча програма навчальної дисципліни «Нова філософія XVIXVIII ст. (ЧІ)».

УХВАЛИЛИ: Провести Науково – методичний семінар 28 лютого об 11.00, аудиторія 326.

Відповідальний: завідувач кафедри Кононенко Т.П., студенти II року денної форми навчання ОР «Магістр»:

1. Йосипенко Софія – Валерія Сергіївна;

2. Дикалюк Маргарита Сергіївна;

3. Кхелуфі Аміна Нур Еддінівна;

4. Дмитренко Олена Анатоліївна;

5. Малюх Юлія Юріївна.

 

Завідувач кафедри історії філософії                          доц. Кононенко Т.П.

Секретар                                                                        Свідзінська І.С.         


 

ВИТЯГ

з протоколу № 8

засідання кафедри історії філософії

філософського факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

від 16 березня 2017 р.

 

ПРИСУТНІ: доц. Кононенко Т.П., проф. Бугров В., проф. Алєксандрова О.В., проф. Аляєв Г.Є., проф . Бичко І.В., проф. Хома О.І., доц. Варениця О.П., доц. Бобошко Н.М., доц. Бокал Г.В., доц. Кириченко М.С., доц. Труш Т. В., асист. Боднарчук Л.С., асист. Соболєвський Я. А., асист. Титаренко В. А.

 

СЛУХАЛИ: Про затвердження Бюлетеню VI науково-методичного семінару: «Презентація концепційної розробки: Робоча програма навчальної дисципліни «Нова філософія XVI – XVIII ст.(ЧІ)».

УХВАЛИЛИ: Затвердити Бюлетень VI науково-методичного семінару: «Презентація концепційної розробки: Робоча програма навчальної дисципліни «Нова філософія XVI – XVIII ст. (ЧІ)».

Затвердити атестаційні результати курсу (Науковий семінар зі спеціалізації «Історія філософії»):

1. Йосипенко Софія – Валерія Сергіївна;

2. Дикалюк Маргарита Сергіївна;

3. Кхелуфі Аміна Нур Еддінівна;

4. Дмитренко Олена Анатоліївна;

5. Малюх Юлія Юріївна.

 

Завідувач кафедри історії філософії                           доц. Кононенко Т.П.

Секретар                                                                        Свідзінська І.С.         

ОРГКОМІТЕТ

Науково-методичного семінару з історії філософії

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПЦІЙНОЇ РОЗРОБКИ: РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ НОВА ФІЛОСОФІЯ ХVI-XVIII ст. (Ч. І)

Голова: Кононенко Т. П., доцент, доктор філософських наук, завідувач кафедри історії філософії;

Співголова: Хома О. І., професор, доктор філософських наук.

Відповідальний секретар: Йосипенко С.-В. C., бакалавр, студ. ІІ курсу ОР магістр.

Заступники:

Бокал Г. В., доцент, канд. філософських наук;

Варениця О. П., доцент, канд. філософських наук;

Соболєвський Я. А., асистент, канд. філософських наук;

Труш Т. В., доцент, кандидат філософських наук.

 

Члени організаційного комітету:

Бондарчук Л. С., асистент, кандидат філософських наук;

Зборовська К. Б., аспірант;

Петленко І. В., аспірант;

Свідзінська І. С., старший лаборант кафедри;

Туренко В. Е., молодший науковий співробітник, кандидат філософських наук;

Щербина Н. С., аспірант.

 

Навчальна група ІІ року навчання ОР магістр:

Дикалюк М. С.

Дмитренко О. А.

Йосипенко С.-В. C.

Кхелуфі А. Н. Е.

Малюх Ю. Ю.

 

 


План заходів

 з підготовки VI Науково-методичного семінару

«Презентація концепційної розробки: «Робоча програма навчальної дисципліни “Нова філософія ХVI-XVIII ст.” (Ч. І)»

(28.02.17р.)

 

Назва заходу

Термін виконання

Відповідальні

1

Розробка плану проведення VI науково-методичного семінару

до 20 лютого

2017р.

Кононенко Т. П., Кхелуфі А. Н. Е

 

2

Розробка порядку денного

до 22 лютого 2017р.

Дикалюк М. С.

3

Розробка дизайну макету оголошення про захід.

до 22 лютого 2017р.

Дмитренко О. А

4

Укладання списку членів оргкомітету

до 24 лютого 2017р.

Малюх Ю. Ю.

5

Запрошення студентів та викладачів; поширення поліграфічних матеріалів.

до 24 лютого 2017р.

Свідзінська І. С.

6

Розміщення оголошень про захід у соціальних мережах: на сторінці Філософського факультету КНУ та кафедри історії філософії; у спільноті «Філософія в Україні», «Нові стандарти вищої освіти» й у особистих профілях організаторів заходу.

до 22 лютого 2017р.

Кхелуфі А. Н. Е.

7

Створення та заповнення реєстраційної відомості.

28 лютого 2017р.

Йосипенко С.-В С.

8

Забезпечення пристроїв візуалізації (ноутбук, проектор) матеріалів під час Науково-методичного семінару.

28 лютого 2017р.

Титаренко В. А., Туренко В. Е., Соболєвський Я. А.

9

Науково-технічне забезпечення (фото-, відео-, аудіофіксація)

28 лютого 2017р.

Туренко В. Е., Титаренко В. А., Соболєвський Я. А.

10

Стенографування виступів учасників семінару.

28 лютого 2017р.

Кхелуфі А. Н. Е, Дикалюк М. С., Малюх Ю. Ю., Дмитренко О. А.

11

Дешифрування записів та представлення матеріалів у письмовому вигляді.

до 7 березня  2017р.

Кхелуфі А. Н. Е., Дикалюк М. С., Малюх Ю. Ю., Дмитренко О. А.

12

Проміжне редагування повного тексту; авторська редакція доповідей.

до 10 березня 2017р.

Йосипенко С.-В. С.

Щербина Н.С.

13

Загальна редакція.

до 15 березня 2017р.

Кононенко Т. П., Хома О. І.

14

Підведення підсумків, оприлюднення результатів на сайті кафедри та у соціальних мережах.

до 20 березня 2017р.

Кононенко Т. П., Хома О. І., Свідзінська І. С.

Соболєвський Я.А.

 

 


 

Порядок роботи VI науково-методичного семінару

«Презентація концепційної розробки: «Робоча програма навчальної дисципліни «Нова філософія XVI-XVIIIст. (Ч I

 

10.45-11.00 – Зустріч та реєстрація учасників.

 

11.00-11.10 – Вступне слово Кононенка Т. П.

 

11.10-11.40 – Доповідь Кононенка Т. П.

 

11.40-12.10 – Доповідь Хоми О. І.

 

12.10-13.00 – Обговорення.

 

13.00-13.30 – Підведення підсумків та затвердження резолюції VI науково-методичного семінару: «Робоча програма навчальної дисципліни «Нова філософія XVIXVIII ст. (Ч. I)».

 

 

 

 


Детальний виклад науково-методичного семінару

«Презентація концепційної розробки: «Робоча програма навчальної дисципліни «Нова філософія XVI-XVIII ст.»

1101 – вступне слово Кононенка Т. П. Ознайомлення з темою науково – методичного семінару, оголошення завдань роботи студентів ОКР «Магістр» (стенографування).

1110 – Кононенко Т. П.: визначення терміну «концепційна розробка» взагалі та відносно програми курсу, зокрема.

1128 – Кононенко Т. П.: роз’яснення змісту поняття «модерн».

1138 – Хома О. І.: подяка кафедрі логіки за присутність; підкреслення важливості логіки для філософії; обґрунтування необхідності оновлення програми.

1146 – Хома О. І.: висвітлення важливості концепційної розробки програми навчальної дисципліни, яка розроблена Кононенком Т. П. та Хомою О. І.; детальний розбір змісту програми, її структури.

1158 – Хома О. І. про складність перекладу текстів; огляд того, чим має бути доповнена програма.

1210 – Хома О. І.: підведення підсумків.

1212 – запитання від аудиторії.

1213 – запитання до Кононенка Т. П. від Хоми О. І. щодо літератури, зазначеної в концепційній розробці програми. Відповідь Кононенка Т. П. про джерельну базу програми, огляд майбутньої роботи з укладанням посібника.

1235 – Хоменко І. В.: підкреслення важливості представленої програми та запитання щодо відсутності російського перекладу в програмі. Відповідь Кононека Т. П.

1240 – Хоменко І. В.: запитання щодо перекладу термінів. Відповідь Кононенка Т. П. та доповнення від Хоми О. І.

1247 – Лактіонова А. В.: запитання щодо впровадження першоджерел англійською мовою, наскільки ефективним воно є. Відповідь Кононенка Т. П. та Хоми О. І. щодо спроможностей бібліотечного фонду філософського факультету.

1257 – Бокал А. В.: запитання щодо фонетичного зображення перекладу прізвищ та імен філософів в представленій концепційній розробці програми. Відповідь Кононенка Т. П.

1301 – Титаренко В. А.: запитання щодо викладання лекцій, згідно з новою програмою. Відповідь Кононенка Т. П. та доповнення від Хоми О. І.

1308 – Кононенко Т. П.: подяка за увагу до науково-методичного семінару, запрошення на наступний семінар.


 

РЕЄСТРАЦІЙНА ВІДОМІСТЬ

Презентація концепційної розробки:

«Робоча програма навчальної дисципліни

«Нова філософія XVI-XVIIIст.(Ч. І)»


ПІБ

Науковий ступінь, вчене звання, посада, місце роботи, місце навчання

Електронна адреса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Філософський факультет

Кафедра історії філософії

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Нова філософія XVI-XVIII ст. (Ч. І)

 

 

                                                         для студентів

 

 

напрям підготовки                  020301 «Філософія»

(шифр і назва напряму підготовки)

спеціальність                            020301 «Філософія»

(шифр і назва спеціальності)

 

 

КИЇВ-2017

Робоча програма для студентів напряму підготовки020301 «Філософія»,

спеціальності 020301 «Філософія».

 

 

Розробники: Кононенко Т. П., доцент, доктор філософських наук     Хома О. І., професор, доктор філософських наук

 

 

«Робоча програма навчальної дисципліни Нова філософія XVI-XVIII ст. (Ч. І)», затверджена на засіданні кафедри Історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

 

 

Протокол №від «16»   листопада  2016 року

 

Завідувач кафедри: Кононенко Т. П., доц., доктор філософ. наук,

(вибрати необхідне)

___________________                       (Кононенко Т.П.)

(підпис)                                   (прізвище та ініціали)

«_____» ___________________ 20___ року

 

 

 

 

 

Затверджено

Вченою Радою

Філософського факультету

19 грудня 2016 року,

Протокол № 5

 

 

 

 

© Кононенко Т. П., 2016 рік

(ЛТМ 1-2, 5-7.)

© Хома О. І., 2016 рік

(ЛТМ 3-4.)

 © Кононенко Т. П. Хома. О. І. 2016 рік

© Редакція Купчик Я. І.

 

 

ВСТУП

 

Навчальна дисципліна «Нова філософія XVI-XVIII ст.» є складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» галузі знань 0203 Гуманітарні науки

 

з   напряму   підготовки   –   020301  «Філософія»,   спеціальності   –   020301

 

«Філософія».

 

Дана дисципліна є нормативною за спеціальністю (спеціалізацією) «Філософія».

 

Викладається у I семестрі II курсу       в обсязі – 120год.

 

(3 кредитів ECTS) зокрема: лекції – 30 год., семінарські заняття – 30 год.,самостійна робота – 60 год. У курсі передбачено 7 змістових модулів (лексичних тематичних модулів) та 6 модульних (і) підсумкових (і) робіт (и).

 

Завершується дисципліна – заліком.

 

Нормативний курс «Нова філософія XVI-XVIII ст.» викладається на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка для студентів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» галузі знань 0203 Гуманітарні науки з напряму підготовки - 020301 «Філософія», спеціальності - 020301 «Філософія». Цей рівень є першим з трьох рівнів підготовки фахівців гуманітарної галузі, згідно законодавства України, у системі вищої освіти: освітній – «бакалавр»; освітній з набуттям дослідницьких навичок – «магістр»; освітньо-науковий – «доктор філософії». Цим визначається обсяг, завдання і форми контролю нормативного курсу у межах дисциплінарної програми з історії філософії філософського факультету. Програма укладена на інтегральній основі і має властивість до видозмін. Програма нормативного курсу «Нова філософія XVI-XVIII ст.» має високу ступінь адаптивності до застосування у навчальному процесі споріднених з філософією гуманітарних спеціальностей.

 

     Метою і завданням навчальної дисципліни «Нова філософія XVI-XVIII ст.» є: 1) сприяння розумінню у студентів передумов та специфіки формування нової (модерної) філософської парадигми; 2) усвідомлення студентами місця періоду Нової філософії в історії філософії; 3) ознайомлення з конкретно-історичними етапами, особливостями нової філософії; 4) забезпечення опертя на аксіоматичне знання з історії явищ нової філософії у вигляді лем (лексичних одиниць); 5) засвоєння лексично-тематичних модулів (ЛТМ), зміст яких охоплює представлення вагомого явища у процесі вивчення модерної філософської традиції; 6) творчий пошук вияву та усвідомлення особливостей філософських систем мислителів Модерну у контексті основних тенденцій розвитку сучасної філософії та історії філософії.

 

Предметом курсу є: історична спадщина Нової філософії XVI-XVIII ст. та первинне історико-філософське представлення філософських вчень, розроблених представниками Нової філософії XVI-XVIII ст.

 

Вимоги до знань і вмінь. Студент повинен: набути базових знань з історії розвитку модерної філософської думки; з’ясувати генеалогію взаємин провідних тематик нової філософії; засвоїти виважений перелік історико-філософських лексичних одиниць (лем), які охоплюють певне явище нової філософії; сформувати особистий лексикон з історії нової філософії; мати навички застосування засвоєного лексикону під час певної філософської практичної діяльності; набути навичок порівняльного аналізу різних філософських систем у межах одного історико-філософського періоду на основі лексиконів засвоєних лексичних тематичних модулів (ЛТМ).

 

Також студент повинен знати: а) співвідношення різних періодів історії філософії, специфіку виникнення і формування парадигм в історії філософії, зокрема, філософської парадигми Нової філософії; б) місце Нової (модерної) філософії в історії філософії, як непересічного явища, яке спирається на глибоке філософське коріння та сприяє багатоманіттю майбутніх досліджень; в) історико-біографічні передумови та супутні обставини становлення та розвитку Нової філософії; г) основні леми (лексичні одиниці), що виявляють зміст вчень модерних філософів;

 

Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем. Виконання навчальних програм попередніх курсів з історії філософії є вагомим чинником у засвоєнні змісту Програми «Нової філософії XVI-XVIII ст.»: «Антична філософія», «Середньовічна філософія», «Філософія доби Відродження» – знання з перелічених курсів, принаймні, мають забезпечити ефективне виконання завдань з формування розуміння у студентів передумов та специфіки існування модерної філософської парадигми, усвідомлення студентами місця періоду Нової філософії в історії філософії.


Контроль знань і розподіл балів, які отримують студенти.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

 

Кожна тема охоплена змістом і структурою лексично-тематичного модулю (ЛТМ). Структура лексично-тематичного модулю містить обґрунтовану кількість тематичних лем (лексичних одиниць). Програма складається із 7 лексично-тематичних модулів (ЛТМ). Загальна кількість лем Програми визначена у 100 лексичних одиниць.

 

Оцінювання за формами контролю:

 

ЛТМ 1

ЛТМ 2

ЛТМ 3-4

ЛТМ 5

ЛТМ 6

ЛТМ 7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мін

Мах.

Мін

Мах.

Мін

Мах.

Мін

Мах.

Мін

Мах.

Мін

Мах.

 

балів

балів

балів

балів

балів

балів

балів

балів

балів

балів

балів

балів

Усна відповідь

 

0

1,5

2

1,5

2

1,5

2

1,5

2

1,5

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповнення

0,5

0

0,5

1

0,5

1

0,5

1

0,5

1

0,5

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Присутність,

0,5

 

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

0,5

конспект першоджерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модульна робота

3

6

3

6

3

6

3

6

3

6

3

6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для студентів, які набрали сумарно меншу кількість балів ніж критично-розрахунковий мінімум – 15 балів, для одержання заліку у кожній темі передбачене інформаційно-статистичне питання встановлення рівня найменшого засвоєння змісту курсу.

 

У випадку відсутності студента з поважних причин відпрацювання та перездачі МКР здійснюються у відповідності до «Положення про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу» від 1 жовтня 2010 року.

 

При простому розрахунку отримаємо:

 

ЛТМ 1

ЛТМ 2

ЛТМ 3-4

ЛТМ 5

ЛТМ 6

ЛТМ 7

Залік

Підсумкова

 

 

 

 

 

 

 

 

оцінка

Мінімум

4

10,5

15,5

8

8

8

6

60

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Максимум

6

16,5

23,5

13

13

13

15

100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При цьому, кількість балів:

·    1-34 відповідає оцінці «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

·    35-59 відповідає оцінці «незадовільно» з можливістю повторного складання;

·    60-64 відповідає оцінці «задовільно» («достатньо»);

·    65-74 відповідає оцінці «задовільно»;

·    75 - 84 відповідає оцінці «добре»;

·    85 - 89 відповідає оцінці «добре» («дуже добре»);

·    90 - 100 відповідає оцінці «відмінно».


 

Шкала    відповідності      (за    умови   іспиту)

Шкала відповідності (за умови заліку)

 

За 100 – бальною

шкалою

За національною шкалою

 

90 – 100

5

відмінно

 

85 – 89

4

добре

 

75 – 84

 

 

 

 

65 – 74

3

задовільно

 

60 – 64

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

35 – 59

2

не задовільно

 

1 – 34

 

 

 

 

 

За 100 – бальною шкалою

За національною

 

шкалою

90 – 100

 

 

 

85 – 89

 

 

 

75 – 84

Зараховано

 

 

65 – 74

 

 

 

60 – 64

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 – 59

не зараховано

 

 


 


СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

теми

НАЗВА ТЕМИ

Кількість годин

1.

 

Лекції

Практичні

2.

Тема 1. Історико-філософське означення європейської Нової філософії XVI-XVIII ст.

2

2

3.

Тема 2. Френсіс Бейкон (Francis Bacon, 22 січня 1561 – 9 квітня 1626): укладання настанов до Нової філософії.

6

6

4.

Тема 3-4. Рене Декарт (René Descartes, 31 березня 1596 – 11 лютого 1560) і виникнення новочасної метафізики.

10

10

5.

Тема 5. Нова філософія Томаса Гоббса (Thomas Hobbes, 5 квітня 1588 – 4 грудня 1679) у витоках британського емпірицизму.

4

4

6.

Тема 6. Полемічні чинники розвитку основоположень Нової філософії у творчості Бенедіктуса де Спінози (Benedictus de Spinoza, 24 листопада 1632 – 21 лютого 1677)

4

4

7.

Тема 7. Верстви Нової філософії у філософських розвідках Готфріда Вільгельма Ляйбніца (Gottfried Wilhelm (von) Leibniz, 1 (21 червня) липня 1646 - 14 листопада 1716).

4

4

 

Загальний обсяг — 108 годин.

Лекцій – 30 годин.

Семінарів – 30 годин.

 

 

 



ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Історико-філософське означення європейської Нової філософії XVI-XVIII ст. (2 год.)

Лекція 1.

Місце філософії Нового часу в поступі європейської філософії. Принципи означення та основний зміст. Тематична відмінність нової філософії від попередніх зразків. Зміна світоглядної парадигми. Зміст понять «Нова філософія» та «модерна філософія».

Тема 2. Френсіс Бейкон (Francis Bacon, 22 січня 1561 р.-9 квітня 1626 р.): укладання настанов до Нової філософії. (6 год.)

Лекція 2-4.

Трініті Коледж, Кембрідж (Trinity College, Cambridge) у системі філософської освіти Великої Британії XVI ст. Провідні вади попередньої філософії у визначеннях Френсіса Бейкона. Дослідження Розуму (Mind) та розгортання доктрини (вчення) про Ідоли Розуму (Idola Mentis). Типологія Ідолів Розуму (Idola Mentis): Ідоли Спільноти (Idola tribus, singular Idolum tribus); Ідоли Печери (Idola specus, singular Idolum specus); Ідоли Ринку (Idola fori, singular Idolum fori); Ідоли Театру (Idola theatri, singular Idolum theatri).

Вимога великого оновлення наук та його план. Тематична системність філософських праць Френсіса Бейкона. Бейконіанський метод (Baconian method) і особливості нової індукції: «Новий метод» (Novum Organum, 1620). Сучасні визнання філософських досягнень Френсіса Бейкона.

Тема 3-4. Рене Декарт і виникнення новочасної метафізики. (10год.)

Лекція 5-9.

Декарт як герой свого часу: дворянство мантії, буржуазний дух, Ла Флеський колеґіум. – Первісний Декартів проект пошуку істини, радикальна ревізія аристотелізму: заміна episteme на universalis humana sapientia, ousia – на naturae simplices; ряди речей. – Перша концепція методу в Правилах для керування розумом: уважність, прозирання (intuitus mentis), дедукція, енумерація; висовування і логіка. – Декарт і скептицизм. – Розум як ingenium: багатоаспектність сили мислити. – Відмова від суто гносеологічного проекту й розробка метафізики: ідея створення вічних істин Богом. – «Дискусія про метод» як перехідна праця: між методом і метафізикою. – Абсолютна достовірність і розрізнення субстанцій; концепція двох «онто-тео-логій» Декарта, запропонована Жан-Люком Марйоном. – Метафізика «Медитацій»: гіперболічний сумнів, метафізична впевненість, розрізнення res i substantia. – Еgo cogito ergo sum як «найперша» очевидність; різні формулювання цього принципу. – Доведення існування Бога й виправлення піронізму: метафізичні гарантії. – Відмінність і єдність душі й тіла: «субстанційний союз» як факт досвіду і «аристократична метафізика» Декарта. – «Метафізична фізика Декарта і проблема механіцизму. – Зріла концепція res cogitans: мислення і свідомість; воля й інтелект; природне світло й очевидність. – Аспекти res cogitans у «Медитаціях» і «Принципах». – Поняття «пасії душі», типи пасій, механіка пасій. – Душевне життя, боротьба між пасіями і рацією, благородство (générosité). – Свобода, сила душі й мораль Декарта. – Поняття «картезіанства»: доля Декартових ідей у ХVІІ ст. – Оказіоналізм (Клауберґ, Гейлінкс, Мальбранш). – Блез Паскаль і містична перспектива в картезіанстві. – «Посткартезіанці»: вплив Декарта на розвиток західної філософії.

Тема 5. Нова філософія Томаса Гоббса (Thomas Hobbes, 5 квітня 1588 р.-4 грудня 1679 р.) у витоках британського емпірицизму. (4 год.)

Лекція 10-11.

Оксфорд і освітнє середовище набуття Томасом Гоббсом навичок інтелектуальної культури. Перші філософсько-політичні дослідження Томаса Гоббса. Коло видатних постатей доби: Френсіс Бейкон (Francis Bacon), Марін Мерсенн (Marin Mersenne), Рене Декарт (René Descartes), Галілео Галілей (Galileo Galilei). Зародження наміру створення систематичної підбірки праць із викладом модерних філософських знань у трилогії «Верстви Філософії» («Elements of Philosophy»): «Про Тіло» (англ. «On the Body», лат. «De Corpore», 1655), «Про Людину» (англ. «On Man», лат. «De Homine», 1658), «Про громадянина» (англ. «On the citizen» (англ. видання: «Philosophicall rudiments concerning government and society», London, 1651), лат. «De Cive» (Paris, 1642; Amsterdam, 1647); «Левіафан» (англ. Leviathan, 1651, лат. Leviathan, 1669); «Верстви Закону» (англ. «The Elements of Law», 1640). Полеміка з Рене Декартом (René Descartes) і пропозиція власного напрямку розвитку Нової філософії: вчення про тіло (лат. «De Corpore», 1655) і обґрунтування засад логіки, теорії мови, методології, метафізики, математики, фізики. Ставлення до методу, як до засобу дослідження речей на рівні знання-скієнції (англ. Science, лат. Scientia) – найдосконалішого з усіх видів знання. Заснування політичної науки (англ. Political science) і довершений виклад її принципів у роботі «Левіафан» (англ. Leviathan,1651, лат. Leviathan, 1669).

Тема 6. Полемічні чинники розвитку основоположень Нової філософії у творчості Бенедіктуса де Спінози (Benedictus de Spinoza, 24 листопада 1632 р.– 21 лютого 1677 р.) (4 год.)

Лекція 12-13.

Історико-філософська біографіка Бенедіктуса де Спінози (Benedictus de Spinoza). Головні впливи на формування світогляду філософа: початкова освіта; знайомство з римо-католицькою теологічною традицією; неоплатонізм і його єврейські представники; філософія Маймоніда (Moses Maimonides, 30 березня 1135 р.-13 грудня 1204 р.). Інтелектуальне оточення Бенедіктуса де Спінози. Встановлення напрямку на переосмислення раціональних підстав універсалізму і засобів його представлення: від критики схоластичних тлумачень біблійних текстів до вимоги вдосконалення інтелекту людини («Трактат про удосконалення Інтелекту», 1661 р. – не завершений латиною; лат. «Tractatus de Intellectus Emendatione»). Рене Декарт (René Descartes) і полемічні спроби спростування картезіанської метафізики («Принципи філософії Рене Декарта», лат. «Renati des Cartes Principiorum Philosophiae», 1663 р.). Скорочений виклад власних світоглядних настанов у: «Короткий Трактат про Бога, людину та її благоденство» (1662 р. – голландською; голл. «Korte verhandeling van God, de mensch en deszelfs welstand»). Проблема встановлення статусу субстанції у відношенні до Бога у філософії Бенедіктуса де Спінози: монізм – пантеїзм – панентеїзм? «Етика» (завершена у 5-и частинах у 1675 р., лат. «Ethica») і виклад основнї філософської доктрини. Бенедіктус де Спіноза – «Один з трьох найвизначніших Раціоналістів» (англ. «Оne of the three major Rationalists»).

Тема 7. Верстви Нової філософії у філософських розвідках Готфріда Вільгельма Ляйбніца (Gottfried Wilhelm (von) Leibniz, 1 (21 червня) липня 1646 р. - 14 листопада 1716 р.). (4 год.).

Лекція 14–15.

Лютеранське оточення сім’ї Готфріда Вільгельма Ляйбніца. Навчання в університеті м. Ляйпціг. «Принцип індивідуації» як зачин творчих пошуків мислителя. Підсумкова робота бакалаврату: «Disputatio Metaphysica de Principio Individui», 1663 р., («Metaphysical Disputation on the Principle of Individuation»).

Початок еволюції розмислів про «монаду». Інтелектуальне оточення досліджень філософа: творчість Френсіса Бейкона (Francis Bacon), Рене Декарта (Rene Descartes), Галілео Галілея (Galileo Galilei), Томаса Гоббса (Thomas Hobbes); спадщина Арістотеля (Αριστοτέλης), схоластів; світоглядні настанови лютеранського різновиду номіналізму. Опертя на загальну спроможність розуму (розумування): «De Arte Combinatoria», 1666, («On the Art of Combination»). «Точка душі» – метафора принципу індивідуації розмислових побудов Готфріда Вільгельма Ляйбніца. Провідні філософські твори філософа: «Міркування про знання, істину та ідеї», 1684 р. (лат. «Meditationes de Cognitione, Veritate et Ideis», англ. «Reflections on Knowledge, Truth, and Ideas»); «Дискурсія про метафізику», 1686 р. (лат. «Discours de metaphysique»); «Нова система взаємодій субстанцій у Природі…», 1695 р. (франц. «Système nouveau de la nature et de la communication des substances, aussi bien que de l’union qu’il y a entre l’âme et le corps», англ. «New system of nature and communication of substances, as well as the union that exists between the soul and the body»); «Теодіцея», 1710 р. (франц. «Théodicée»; повнаназва: «Essais de Théodicée sur la bonté de Dieu, la liberté de l'homme et l'origine du mal», англ. «Essays of Theodicy on the Goodness of God, the Freedom of Man and the Origin of Evil»); «Монадологія», 1714 р. (франц. «La Monadologie», англ. «Monadology»). Динаміка та теорія «заздалегідь встановленої гармонії». Бог як безумовна причина походження речей світу (системи субстанцій у Природі).


ЛЕКСИЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ (ЛТМ) 1

Історико-філософське означення європейської Нової філософії XVI- XVIII ст.

(2 год.)

 

1. укр.          Нова Філософія

   англ.          Modern philosophy

 

2. укр.          Доба Модерну

   англ.          Modern era

 

3. укр.          Нова західна філософія

   англ.          Мodern western philosophy

 

ЛЕКСИЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ (ЛТМ) 2

Френсіс Бейкон (Francis Bacon, 22 січня 1561 р. – 9 квітня 1626 р.): укладання настанов до Нової філософії.

(15 лем)

 

1. укр.          Френсіс Бейкон (22 січня 1561 р.– 9 квітня 1626 р.)

англ.           Francis Bacon

Fran•cis \ˈfran(t)-səs\ ba•con \ˈbā-kən sometimes -kəŋ\

лат.           Franciscus Bacon

рос.            Френсис Бэкон

 

2. укр.          ТрінітіКоледж, Кембрідж

англ.             Trinity College, Cambridge

Trin•i•ty \ˈtri-nə-tē\ col•lege \ˈkä-lij\, Cam•bridge \ˈkām-brij\

 

3. укр.          Засновник емпірицизму

англ.             The father of empiricism.

ˈthē\ fa•ther \ˈfä-thər\ əv ə; ˈəv, ˈäv\ em•pir•i•cism \im-ˈpir-ə-ˌsi-

zəm, em-\

 

4. укр.          Бейконіанський метод

англ.           Baconian method

Ba•co•ni•an \bā-ˈkō-nē-ən\  meth•od \ˈme-thəd\

 

5. укр.          Засновник наукового методу

англ.           The father of scientific method

ˈthē\ fa•ther \ˈfä-thər\ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ sci•en•tif•ic \ˌsī-ən-ˈti-fik\

meth•od \ˈme-thəd\

 

6. укр.          «Засновник експериментальної філософії»

англ.           The «Father of Experimental Philosophy»

ˈthē\ fa•ther \ˈfä-thər\ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ex•per•i•men•tal \ik-ˌsper-ə-

ˈmen-təl also -ˌspir-\ phi•los•o•phy \fə-ˈlä-s(ə-)fē\

 

7. укр.          «Про примноження знань»

англ.           «The Advancement of Learning» (1605)

ˈthē\  ad•vance•ment \əd-ˈvan(t)-smənt\ əv, ə; ˈəv, ˈäv\   learn•ing

\ˈlər-niŋ\

(повна назва: «Of the Proficience and Advancement of Learning, Divine and Human»).

 

8. укр.          «Новий метод»

лат.           «Novum Organum» (1620)

англ.           «New Method»

\ˈnü,ˈnyü, nu̇ or nə or (ˌ) ni\ meth•od \ˈme-thəd\

 

9. укр.          «Велике оновлення»

лат.           «Instauratio Magna» (1620)

(«Franciscus de Verulamio Summi Angliae Cancellaris Instauratio magna»)

англ.             «The Great Instauration»

\ˈgrāt, ˈgre(ə)t\ in•stau•ra•tion \ˌin-ˌstȯ-ˈrā-shən, ˌin(t)-stə-\

 

10. укр.        «Нова Атлантида»

лат.         «Nova Atlantis» (1624)

англ.         «New Atlantis» (1627)

\ˈnü,ˈnyü, nu̇ or nə or (ˌ) ni\ At•lan•tis \ət-ˈlan-təs, at-\

 

11. укр.        Ідоли Розуму

англ.         Idol(s) of the Mind

\ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ˈmīnd\

лат.         Idola mentis

 

12. укр.        Ідолис пільноти (племені, роду, сімї, покоління)

англ.         The Idol(s) of the Tribe.

ˈthē\ \ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ˈtrīb\

лат.         Idola tribus (singular Idolum tribus)

 

13. укр.        Ідоли печери

англ.         The Idol(s) of the Cave. (Idols of the Den)

ˈthē\ \ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ˈkāv\

(\ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ˈden\)

лат.          Idola specus (singular Idolum specus)

 

14. укр.        Ідоли ринку

англ.         The Idol(s) of the Market Place. (Idols of the Forum)

ˈthē\ \ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ mar•ket \ˈmär-kət\ \ˈplās\

(\ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ fo•rum \ˈfȯr-əm\ )

лат.           Idola fori (singular Idolum fori)

 

15. укр.          Ідоли театру

англ.           The Idol(s) of the Theatre.

ˈthē\ \ˈī-dəl\ \ əv, ə; ˈəv, ˈäv\ ˈthē\ \ the•ater \ˈthē-ə-tərˈ\

лат.           Idola theatri (singular Idolum theatri)

 

Навчально-методичний інструментарій:

1.  Словник застосування (англійська мова): написання, транскрипція, значення, походження, тезаурус, голосове відтворення. http://www.merriam-webster.com/ http://www.merriam-webster.com/thesaurus

2.  https://en.wiktionary.org/wiki/Wiktionary:Main_Page

3.  https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

4.  Encyclopedia Britannica

https://www.britannica.com/

5.  Stanford Encyclopedia of Philosophy

http://plato.stanford.edu/

6.  The Internet Encyclopedia of Philosophy

http://www.iep.utm.edu/

7.  Paideia Project Online

http://www.bu.edu/wcp/PaidArch.html

8.  Project Gutenberg

http://www.gutenberg.org/

9.  http://www.etymonline.com/index.php

 

ЛЕКСИЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ (ЛТМ) 3-4

Рене Декарт: формулювання основних проблем Нової Філософії (20 лем)

 

1.     укр.      Рене Декарт (1596-1650)

фр.       René Descartes

                       [rəne dekart] http://uk.forvo.com/word/rené_descartes/#fr

лат.       Renatus Cartesius (Des-Cartes, Des Cartes)

 

2.    укр.       Ла Флеський колеґіум (ім. Анрі ІV-го) (1604-1762; навчався:

від Пасхи 1607 до вересня 1615)

фр.       Collège (Henri-IV) de La Flèche

                [kɔlεʒ (ɑ̃ri katr) də la flεʃ] http://uk.forvo.com/word/collège/#fr

    (http://uk.forvo.com/word/henri_iv/#fr )              http://uk.forvo.com/word/la_flèche/#fr

 

3.     укр.       Дискусія про метод

фр.       Le Discours de la méthode (1637)

[lə diskur də la metɔd] http://uk.forvo.com/word/discours_de_la_méthode/#fr

лат.       Renati Des Cartes Specimina philosophiae, seu Dissertatio demethodo (1644)

 

4.     укр.        Медитації про першу філософію / Метафізичні медитації

лат.       Meditationes de prima philosophia (1641)

фр.       LesMéditations métaphysiques(1647) [le meditasjɔ ̃metafizik]

                                   http://uk.forvo.com/word/méditations_métaphysiques/#fr

 

5.    укр.         Принципи філософії

лат.        Principia philosophiae (1644)

фр.       Les Principes de la philosophie (1647)

[le prε̃sip də la filɔzɔfi] http://uk.forvo.com/word/principes/#frhttp://uk.forvo.com/word/philosophie/#fr

 

6.     укр.         Пасії душі (1649)

фр.        Les Passions de l'âme

    [le pasjɔ̃də lam] http://uk.forvo.com/word/les_passions_de_l%27âme/#fr

 

7.   укр.         прості природи

лат.        naturaae simplices

 

8.     укр.          ряди (речей, що пізнаються)

лат.         (rerum cognoscendarum) series

 

9.    укр.           прозирання – дедукція

лат.          intuitus – deductio

 

10.   укр.           я мислю, отже я є (існую)

лат.           Ego cogito, ergo sum (existo)

 

11.  укр.            ум (душа, мислення, розум)

лат.          mens (anima, cogitation, ingenium)

12.   укр.          інтелектволя

лат.          intellectus – voluntas

 

13.   укр.         певний – очевидний

лат.          certus – evidens 

 

14.   укр.         ясний – виразний

 лат.          clarus – distinctus

 

15.  укр.          природне світло

лат.           lumen natural

 

16.  укр.          свідомість

лат.           conscientia

 

17.  укр.          Бог

лат.           Deus

 

18.    укр.         субстанція

лат.           Substantia

 

19.    укр.         субстанційний союз

лат.           unio substantialis

 

20.    укр.         благородство

фр.           générosité

                   [ʒenerɔzite] http://uk.forvo.com/word/générosité/#fr

 

Навчально-методичний інструментарій:

1. Словники (латинська мова,французька мова):написання,у фр. – транскрипція, вимова

•  терміни наводяться тією мовою, якою їх уперше вжито в оригінальних текстах Декарта; переважно це латина;

•  для латинських словників не характерна транскрипція, оскільки зазвичай слова вимовляються згідно з правилами;

•  правила вимови лат. звуків див. тут: http://studentus.net/book/6-latinska-mova/6--1-alfavit-pravila-chitannya-bukv-i-bukvospoluchen.html ;

транслітерацію латинських слів і виразів можна отримати тут http://graecolatini.bsu.by/htm-different/latin-translit.htm

з вимовою фр. слів, яка є вельми складною й доволі часто передбачає винятки, можна ознайомитися, наприклад, на цьому конвертері http://www.larousse.fr/dictionnaires/francais-anglais/passion/58167?q=passion+

або на ресурсі Forvo (тут слова теж вимовляються рідномовцями):

http://uk.forvo.com/languages/fr/

2. Онлайн словник латинської мови            (лат.-англ.) http://www.online-latin dictionary.com

Онлайн словник французької мови (фр.-англ.) http://www.larousse.fr/dictionnaires/rechercher?q=&l=francais-anglais&culture=

3. http://www.etymonline.com/index.php

ЛЕКСИЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ (ЛТМ) 5

Нова філософія Томаса Гоббса (Thomas Hobbes, 5 квітня 1588 р.– 4 грудня 1679 р.) у витоках британського емпірицизму

(15 лем)

 

1.  укр.           Томас Гоббс (5 квітня 1588 – 4 грудня 1679)

   англ.           Thomas Hobbes

                     Thom·as \ˈtä-məs\ \ˈhäbz\ 

 

2.  укр.           Секретар Френсіса Бейкона

   англ.           Secretary to Francis Bacon

sec•re•tary \ˈse-krə-ˌter-ē, ˈse-kə-ˌter-, in rapid speech also ˈsek-ˌter-,especially British ˈse-k(r)ə-trē\ \tə, tu̇, ˈtü\ Fran•cis \ˈfran(t)-səs\ ba•con \ˈbā-kən sometimes -kəŋ\

 

3.  укр.            «Верстви Філософії»

   англ.          «Elements of Philosophy»

el•e•ment \ˈe-lə-mənt\ \əv, before consonants also ə; ˈəv, ˈäv\  phi•los•o•phy \fə-ˈlä-s(ə-)fē\

 

4.  укр.          «Про Тіло» (1655)

   англ.          «On the Body»

                    \ˈȯn, ˈän\ \ˈthē\ \ˈbä-dē\

     лат.          «De Corpore»

 

5.  укр.          «Про Людину» (1658)

   англ.          «On Man»

                     \ˈȯn, ˈän\ \ˈman, in compounds ˌman or mən\

     лат.          «De Homine»

 

6.   укр.         «Про громадянина»

    англ.         «On the citizen»

                    \ˈȯn, ˈän\ \ˈthē\ citizensi-tə-zən also -sən\

(англ. «Philosophicall rudiments concerning government and society», London, 1651)

     лат.          «De Cive» (Paris,1642; Amsterdam, 1647)

 

7.  укр.           «Левіафан»

   англ.          Leviathan (1651)

                     le•vi•a•than \li-ˈvī-ə-thən\

     лат.          Leviathan (1669)

 

8.  укр.           Чуття

   англ.           Sense

                    \ˈsen(t)s\

 

9.  укр.          Образотворення (уява)

    англ.         Imagination

                     imag•i•na•tion \i-ˌma-jə-ˈnā-shən\

 

10. укр.         Память

    англ.         Memory

                    mem•o•ry \ˈmem-rē, ˈme-mə-\

 

11. укр.         Філософія мови

    англ.         Philosophy of language

phi•los•o•phy \fə-ˈlä-s(ə-)fē\ \əv, before consonants also ə; ˈəv, ˈäv\lan•guage \ˈlaŋ-gwij, -wij\

 

12. укр.         Імя чи називання

    англ.         А name or appellation

\ˈā\ \ˈnām\ \ər, ˈȯr, Southern also ˈär\ ap•pel•la•tion \ˌa-pə-ˈlā-shən\

 

13. укр.         Знання

    англ.          Science

                     sci•ence \ˈsī-ən(t)s\

      лат.         Scientia

                     /skiˈen.ti.a/, [skɪˈɛn.ti.a]

 

14. укр.          Громадянська угода 

    англ.          Social contract

                    so•cial \ˈsō-shəl\ con•tract \ˈkän-ˌtrakt\

 

15. укр.          Політична наука

    англ.          Political science

                     po•lit•i•cal \pə-ˈli-ti-kəl\ sci•ence \ˈsī-ən(t)s\

 

 

Навчально-методичний інструментарій:

1. Словник застосування (англійська мова): написання, транскрипція, значення, походження, тезаурус, голосове відтворення.

http://www.merriam-webster.com/

http://www.merriam-webster.com/thesaurus

2. https://en.wiktionary.org/wiki/Wiktionary:Main_Page

3. https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

4. Encyclopedia Britannica

https://www.britannica.com/

5. Stanford Encyclopedia of Philosophy

http://plato.stanford.edu/

6. The Internet Encyclopedia of Philosophy

http://www.iep.utm.edu/

7. Paideia Project Online

http://www.bu.edu/wcp/PaidArch.html

8. Project Gutenberg

http://www.gutenberg.org/

9. http://www.etymonline.com/index.php

 

 

ЛЕКСИЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ (ЛТМ) 6

Полемічні чинники розвитку основоположень Нової філософії у творчості Бенедіктуса де Спінози (Benedictus de Spinoza, 24 листопада 1632 р.-21 лютого 1677 р.)

(15 лем)

 

1.  укр. Бенедікт де Спіноза (24 листопада 1632 – 21 лютого 1677)

голландською Benedict de Spinoza

гебрейською   Baruch Spinoza

                       /bəˈruːk spɪˈnoʊzə/

португальською Benedito de Espinosa

                     /bɨnɨˈðitu ðɨ ʃpiˈnɔzɐ/

лат. Benedictus de Spinoza

 

2.  укр. «Один з трьох найвизначніших Раціоналістів»

англ. «Оne of the three major Rationalists»

 

3.  укр. «Теологічно-політичний трактат»

(оприлюдненний безіменно 1670 р.)

лат. «Tractatus Theologico-Politicus» (1670)

 

4.  укр. «Трактат про удосконалення Інтелекту»

(1661- не завершений латиною).

лат. «Tractatus de Intellectus Emendatione»

англ. «Treatise on the Emendation of the Intellect»

 

5.  укр. «Короткий Трактат про Бога, людину та її благоденство»

                     (1662 – голландською)

голл. «Korte verhandeling van God, de mensch en deszelfs welstand»

англ. «Short Treatise on God, Man and His Well-Being»

 

6.  укр. «Принципи філософії Рене Декарта»

                     (єдина прижиттєво оприлюднена праця під власним іменем)

лат. «Renati des Cartes Principiorum Philosophiae (1663)

англ. «René Descartes’s Principles of Philosophy»

 

7.  укр. «Етика»

                     (завершена у 5-и частинах у 1675 р.)

лат. «Ethica»

англ. «Ethics»

 

8.  укр. Квейкери

англ. Quakers

 

9.  укр. Монізм

(старогр.     Μόνος)

лат. Monismus

англ. Monism

      (mɒnɪz(ə)m,ˈməʊ-)

 

10.  укр.           Панентеїзм

лат.           Panentheism

(πᾶν pân, «all», ἐν en, «in» and Θεός Theós, «God»,

Все-у-Богові)

 

11.  укр.           Субстанція

лат.           Substantia

англ.           Substance

 

12.  укр. Самочинність

лат. Сausa sui

                     [kawsa sʊi]

англ. Сause of itself

англ. Self-causation

 

13.  укр. Природа породжуюча

лат. Natura naturans

англ. Nature-creating

 

14.  укр. Природа породжена

лат.    Natura naturata

англ.   Nature-created

 

15.  укр.   Інтелектуальна любов до Бога

лат. Аmor Dei intellectualis

англ. Intellectual love of God

 

Навчально-методичний інструментарій:

1.   Словник застосування (англійська мова): написання, транскрипція, значення, походження, тезаурус, голосове відтворення.

http://www.merriam-webster.com/

http://www.merriam-webster.com/thesaurus

2. https://en.wiktionary.org/wiki/Wiktionary:Main_Page

3. https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

4. Encyclopedia Britannica

https://www.britannica.com/

5. Stanford Encyclopedia of Philosophy

http://plato.stanford.edu/

6. The Internet Encyclopedia of Philosophy

http://www.iep.utm.edu/

7. Paideia Project Online

http://www.bu.edu/wcp/PaidArch.html

8. Project Gutenberg

http://www.gutenberg.org/

9. http://www.etymonline.com/index.php

 

ЛЕКСИЧНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ (ЛТМ) 7

Верстви Нової філософії у філософських розвідках Готфріда Вільгельма Ляйбніца (Gottfried Wilhelm (von) Leibniz, 1 (21 червня) липня 1646 р. – 14 листопада 1716 р.)

(15 лем)

 

1.  укр.   Готфрід Вільгельм (фон) Ляйбніц

нім.  Gottfried Wilhelm (von) Leibniz

                     [ˈɡɔtfʁiːt ˈvɪlhɛlm fɔn ˈlaɪbnɪts] ; [ˈlaɪpnɪts]

англ. Gottfried Wilhelm (von) Leibniz

                     /ˈlaɪbnɪts/

франц.: Godefroi Guillaume Leibnitz

 

2.  укр. Лютеранська родина

англ.   Lutheran family

 

3.  укр.   Університет Ляйпцігу

нім.  Universität Leipzig

англ. University of Leipzig

 

4.  укр.     «Принцип індивідуації», 1663

лат.   «De Principio Individui»

англ.   «On the Principle of the Individual»

(повна назва:

лат.     «Disputatio Metaphysica de Principio Individui», 1663

англ.   «Metaphysical Disputation on the Principle of Individuation»)

 

5.  укр.   Монада

лат.     Мonad

 

6.  укр.   «Мистецтво поєднання», 1666

лат.     «De Arte Combinatoria»

англ.   «On the Art of Combination»

 

7.  укр.   «Дискурсія про метафізику»,1686

лат.   «Discours de metaphysique»

англ. «Discourse on Metaphysics»

 

8.  укр.   «Точка душі»

англ. «The soul in a point»

 

9.  укр.   «Міркування про знання, істину та ідеї», 1684

лат.  «Meditationes de Cognitione, Veritate et Ideis»

англ. «Reflections on Knowledge, Truth, and Ideas»

 

10.  укр. Детермінізм

лат. Determinism

 

11.   укр. «Нова система взаємодій субстанцій у Природі…», 1695

франц. «Système nouveau de la nature et de la communication des substances, aussi bien que de l’union qu’il y a entre l’âme et le corps»

англ. «New system of nature and communication of substances, as well as the union that exists between the soul and the body»

 

12.   укр. «Заздалегідь встановлена гармонія»

франц. «Нarmonie préétablie»

англ. «Preestablished harmony»

 

13.   укр. «Про походження речей», 1697

лат. «De Rerum Originatione»

англ. «On the Ultimate Origin of Things»

 

14.   укр. «Монадологія», 1714

франц. «La Monadologie»

англ. «Monadology»

 

15.   укр. «Теодіцея», 1710

франц. Théodicée

(«Essais de Théodicée sur la bonté de Dieu, la liberté de l'homme et l'origine du mal»

англ.  «Essays of Theodicy on the Goodness of God, the Freedom of Man and the Origin of Evil»

 

Навчально-методичний інструментарій:

1.   Словник застосування (англійська мова): написання, транскрипція, значення, походження, тезаурус, голосове відтворення.

http://www.merriam-webster.com/

http://www.merriam-webster.com/thesaurus

2. https://en.wiktionary.org/wiki/Wiktionary:Main_Page

3. https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

4. Encyclopedia Britannica

https://www.britannica.com/

5. Stanford Encyclopedia of Philosophy

http://plato.stanford.edu/

6. The Internet Encyclopedia of Philosophy

http://www.iep.utm.edu/

7. Paideia Project Online

http://www.bu.edu/wcp/PaidArch.html

8. Project Gutenberg

http://www.gutenberg.org/

9. http://www.etymonline.com/index.php

 

 

 

 

 

 

 

 


 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

Тема 1. Історико-філософське означення європейської Нової філософії

XVI-XVIII ст.

 

1.  Рассел Б. (1995). Історія західної філософії. Київ.

2.  Реале Дж., Антисери Д. (1996). Западная философия. От истоков до наших дней. Санкт-Петербург.

3.  Рьод Вольфганг. (2009) Шлях філософії: з XVII по XIX століття. – Київ: Дух і літера. 388.

4.  Себайн Джорж Г., Торсон Томас Л. (1997) Історія політичної думки. – Київ.

5.  Скратон Р. (1998). Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна. Київ: Основи.

6.  Ярошовець В. (Ред.). (2010). Історія філософії: Підручник. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет».

7.  Ярошовець В. (Ред.). (2012). Історія філософії. Словник. Київ: Знання України.

 

Тема 2. Френсіс Бейкон (Francis Bacon, 22 січня 1561 р.-9 квітня 1626 р.):

укладання настанов до Нової філософії

Першоджерела і переклади:

1.     The Works of Francis Bacon, in 15 vol. (J. Spedding, R. L. Ellis, & D. D. Heath, Eds.) http://onlinebooks.library.upenn.edu/webbin/metabook?id=worksfbacon

2.     Francis Bacon. The New Organon or: True Directions Concerning the Interpretation of Nature // Режим доступу: http://www.earlymoderntexts.com/assets/pdfs/bacon1620.pdf

3.     Francis Bacon. The Great Instauration // Режим доступу: https://en.wikisource.org/wiki/The_Great_Instauration

 

Тема 3-4. Рене Декарт і виникнення новочасної метафізики

Першоджерела і переклади:

 

1.  Descartes, R. (1996). Œuvres complètes, in 11 vol. (Ch. Adam, & P. Tannery, Eds.).

Paris: rin.https://archive.org/search.php?query=Œuvres%20de%20Descartes%20 Adam%20Tannery

2.  Декарт, Р. (1989-1994). Сочинения в2-х тт. Москва: Мысль.

3.  Декарт, Р. (2000). Міркування про метод. Київ: Тандем.

4.  Декарт, Р. (2001). Метафізичні розмисли. Київ: Юніверс.

5.  Декарт, Р. (2012). Человек. Москва: Праксис.

6.  Декарт, Р. (2014). Медитації про першу філософію=Метафізичні медитації. In О. Хома (Упоряд.), «Медитації» Декарта у дзеркалі сучасних досліджень. Київ: Дух і літера.

 

Тема 5. Нова філософія Томаса Гоббса (Thomas Hobbes, 5 квітня 1588 р.-4 грудня 1679 р.) у витоках британського емпірицизму

Першоджерела і переклади:

 

1.     Thomae Hobbes Malmesburiensis Opera Philosophica quae Latina Scripsit, Studio et labore Gulielmi Molesworth, (Londini, 1839–1845). 5 volumes. Reprint: Aalen, 1966 (= OL). https://www.google.com.ua/search?tbm=bks&hl=uk&q=Thomae+Hobbes+Malmes

2.     buriensis+Opera+Philosophica+quae+Latina+Scripsit

3.     The English Works of Thomas Hobbes of Malmesbury; Now First Collected and Edited by Sir William Molesworth, Bart., (London: Bohn, 1839–45). 11 volumes. Reprint London, 1939-–; reprint: Aalen, 1966 (= EW). https://www.google.com.ua/search?tbm=bks&hl=uk&q=Thomae+Hobbes+Malmesburiensis+Opera+Philosophica+quae+Latina+Scripsit#hl=uk&tbm=bks&q=The+English+Works+of+Thomas+Hobbes+of+Malmesbury

4.     ГоббсТ. (2000). Левіафан. Київ: ДухіЛітера.

5.     Гоббс Томас. (1996). Бегемот. Київ.

 

Тема 6. Полемічні чинники розвитку основоположень Нової філософії у творчості Бенедіктуса де Спінози (Benedictus de Spinoza, 24 листопада

1632 р.-21 лютого 1677 р.).

Першоджерела і переклади:

 

1.     Spinoza, Benedictus de. Opera, im auftrag der Heidelberger akademie der wissenschaften herausgegeben. Edited by Carl Gebhardt. Heidelberg: C. Winter, 1925. http://spinoza.tk

2.     Спіноза Б. (2003). Теологічно-політичний трактат. Київ: Основи.

 

Тема 7. Верстви Нової філософії у філософських розвідках Готфріда Вільгельма Ляйбніца (Gottfried Wilhelm (von) Leibniz, 1 (21 червня) липня 1646 р.-14 листопада 1716 р.)

Першоджерела і переклади:

 

1. Leibniz, G. W. (1960-1961).Die philosophischen Schriften, 7 vols. (C. I. Gerhardt, Hrsg.). Hildesheim: Georg Olms.

https://archive.org/details/diephilosophisc02gerhgoog

http://philosophyfaculty.ucsd.edu/faculty/ctolley/texts/leibniz.html

2.  Ляйбніц, Ґ.В. (2013). Монадологія. Sententiae, 28(1), 151-177

3.  Ляйбніц, Ґ.В. (2013). Монадологія. Sententiae, 28(1), 151-177

Режим доступу:

http://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/265/250

4.  Ляйбніц, Ґ.В. (2008). Принципи природи і благодаті. Філософська думка, 4, 25-43.

ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ НА ЗАЛІК

 

1.  Відтворити лексичний тематичний модуль (ЛТМ 1) з теми означення феномену Нової філософії XVI-XVIII ст. (ЛТМ 1; Леми: 1-3)

2.  Головні терміни на означення явища Нової філософії в історії філософії. (ЛТМ 1; Леми: 1-3)

3.  Відтворити лексичний тематичний модуль (ЛТМ 2) з філософії Френсіса Бейкона. (ЛТМ 2; Леми: 1-15)

4.  Доктрина (вчення) Френсіса Бейкона про Ідоли Розуму (Idola Mentis) та їх типологія. (ЛТМ 2; Леми: 8, 11-15)

5.  Загальна характеристика основних філософських праць Френсіса Бейкона. (ЛТМ 2; Леми: 7-10)

6.  План «Великого оновлення» наук («Instauratio Magna», 1620) Френсіса Бейкона та його тематичне упорядкування. (ЛТМ 2; Лема: 9)

7.  Виклад «Бейконіанського методу» (Baconian method) у праці Френсіса Бейкона «Новий метод» («Novum Organum», 1620). (ЛТМ 2; Лема: 8)

8.  Загальна характеристика внеску Френсіса Бейкона у стан розвиненості сучасної філософії. (ЛТМ 2; Леми: 3-6)

9.  Відтворити лексичний тематичний модуль (ЛТМ 3-4) з філософії Рене Декарта.

10.  Етапи творчості Декарта та їхні основні концептуальні відмінності. Вплив Декарта на Західну філософію. (ЛТМ 3-4; Леми: 1-6)

11.  Загальна характеристика «Правил для керування розумом»: метод і прихована онтологія. (ЛТМ 3-4; Леми: 7-9, 11, 13, 14)

12.  Основні теми Декартової метафізики. (ЛТМ 3-4; Леми: 17-18)

13.  Загальна характеристика «Дискурсії про метод». (ЛТМ 3-4; Леми: 3, 10, 13-15, 17-18)

14.  Метафізика «Медитацій»: повторення та новації. (ЛТМ 3-4; Леми: 4, 7, 10-19)

15.  Декартова версія співвідношення душі й тіла: субстанційний союз і незавершений характер філософії Декарта. (ЛТМ 3-4; Леми: 11, 12-15, 17-19)

16.  «Метафізична фізика» Декарта. (ЛТМ 3-4; Леми: 7, 13, 15, 17-18)

17.  «Пасії душі»: душа і тіло в аспекті єдності. Інтелектуальний і механічний складники пасій. (ЛТМ 3-4; Леми: 6, 11-12, 17, 19-20)

18.    Мораль Декарта. (ЛТМ 3-4; Леми: 3-6, 11-13, 15, 17-20)

19.  Картезіанська основа філософії Блеза Паскаля. (ЛТМ 3-4; Леми: 10-13, 17-19)

20.  Філософія оказіоналізму. (ЛТМ 3-4; Леми: 4-6, 10-12, 16-19)

21.  Відтворити лексичний тематичний модуль (ЛТМ 5) з філософії Томаса Гоббса. (ЛТМ 5; Леми: 1-15)

22.  Системна характеристика основних філософських праць Томаса Гоббса. (ЛТМ 5; Леми: 3-7).

23.  Засновки емпірицизму Томаса Гоббса. (ЛТМ 5; Леми: 4, 7, 8-10, 13).

24.  Філософія мови Томаса Гоббса (ЛТМ 5; Леми: 11-12).

25.  Основні праці з політичної науки Томаса Гоббса. (ЛТМ 5; Леми: 3, 6, 7).

26.  Засади теорії «громадянської угоди» Томаса Гоббса. (ЛТМ 5; Леми: 7, 14-15).

27.    Відтворити лексичний тематичний модуль (ЛТМ 6) з філософії Бенедіктуса де Спінози (Benedictus de Spinoza). (ЛТМ 6; Леми: 1-15).

28.  Бенедіктус де Спіноза – «Один з трьох найвизначніших Раціоналістів» (англ. «Оne of the three major Rationalists») (ЛТМ 6; Лема: 2).

29.  Джерела формування філософського світогляду Бенедіктуса де Спінози.

(ЛТМ 6; Леми: 2, 3, 6, 8).

30.  Історіографія філософських праць Бенедіктуса де Спінози. (ЛТМ 6; Леми: 3-7).

31.  Філософсько-світоглядне значення «Короткого Трактату про Бога, людину та її благоденство» (1662 – голландською; голл. «Korte verhandeling van God, de mensch en deszelfs welstand») БенедіктусадеСпінози. (ЛТМ 6; Лема: 5).

32.  Філософська проблематика «Етики» Бенедіктуса де Спінози. (ЛТМ 6;

Леми: 7, 10-12).

33.  Взаємозв’язок Бога і субстанції у «Етиці» Бенедіктуса де Спінози. (ЛТМ 6; Леми: 7, 11-15).

34.  Відтворити лексичний тематичний модуль (ЛТМ 7) з філософії Готфріда Вільгельма Ляйбніца. (ЛТМ 7; Леми: 1-15)

35.  Основні праці Готфріда Вільгельма Ляйбніца згідно його історико-філософської біографіки. (ЛТМ 7; Леми: 4, 6, 7, 10, 12, 13-15).

36.  Індивідуація як провідна риса творчості Готфріда Вільгельма Ляйбніца (ЛТМ 7; Леми: 2, 4, 5, 8, 15).

37.  Комбінаторна основа розмислової культури Готфріда Вільгельма Ляйбніца (ЛТМ 7; Леми: 4, 5, 6, 8, 10, 15).

38.  Основні праці з філософії Готфріда Вільгельма Ляйбніца (ЛТМ 7; Леми: 6, 7, 9, 12, 13-15).

39.  Постулат «заздалегідь укладеної гармонії» Готфріда Вільгельма Ляйбніца. (ЛТМ 7; Леми: 5, 12, 15).

40.  «Монадологія» Готфріда Вільгельма Ляйбніца: підсумок теоретичних надбань. (ЛТМ 7; Леми: 4, 5, 8, 15).

 


 


 

Essay

 

On 28 February 2017 at the Kiev national University of Taras Shevchenko, the Department of the history of philosophy of philosophical faculty held the VI scientific seminar.

This event was a continuation of previous scientific-methodical seminars, which were held by the Department of the history of philosophy. In the framework of the seminar, the presentation conception of the development: "The working program of discipline "The New philosophy of the XVI-XVIII centuries." (Part I)". Assoc. Kononenko T. P., and Professor Homa A. I. are the authors of this program. Participation of teachers, postgraduates and doctoral students of the departments of history, philosophy, logic, philosophy of Humanities and scientists of the Institute of philosophy named after G. S. Skovoroda of the NAS of Ukraine.

The seminar discussed the main problems in modern education, namely the state of the curriculum. It was pointed out such problems as redundancy of material provided to the students, no differentiation in the level of difficulty of material, implementation of work with primary sources in the language of the originals. The authors of this project proposed a new model approach to conducting seminars and lectures.

It is difficult to overestimate the importance of this event for the education sector, because it requires adjustment and updates.

 

 

 

 

 

 

 

СТЕНОГРАФУВАННЯ:

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПЦІЙНОЇ РОЗРОБКИ: РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ НОВА ФІЛОСОФІЯ ХVI-XVIIIст. (Ч. І)

(Виконала Малюх Ю. до 25 хв.)

Кононенко Т. П.:

Це вже шостий науково-методичний семінар і ми сьогодні спробуємо відзвітувати щодо результативності попередніх науково-методичних семінарів та концепційної розробки, що презентується сьогодні. Поясню згодом, чому йдеться саме про концепційну розробку, а не лише програму. Також маю зазначити, що сьогодні наш науково-методичний семінар відбувається в межах програми магістерського наукового семінару й тут присутні наші студенти-магістри, які не лише присутні, але й трудяться. Згідно із завданнями, які ми вже маємо, буде здійснено стенографування сьогоднішнього заходу й за його результатами підготовлено бюлетень із текстом сьогоднішньої стенограми, виданий, згідно із усіма необхідними вимогами. Також ми плануємо опублікувати, зокрема і в електронному форматі, цю програму, тому що у нас планувалася у першому випуску наукового журналу факультету публікація цієї програми з короткою вступною статтею. Але сталося так, що «не-університетський» науковий орган, який керує наукою, зокрема книжкова палата, вирішив, що формат наукової статті і публікація концепційної розробки навчальної програми: речі несумісні – це не є наука, і тому її попросили вилучити. Таким чином, ми не будемо мати, наразі, такого джерела, яке дало б нам можливість використовувати навчальну програму у електронному форматі. Тому, було вирішено, що у межах наукового бюлетеню ми опублікуємо цю програму з тим, щоб можна було користуватися електронним варіантом цієї програми.

Виникає питання щодо того, чому потрібно здійснити належне стенографування. Відповідь така: тому, що ті запитання, які ви маєте можливість сьогодні звернути до одного доповідача-співавтора й другого доповідача-співавтора у відповідях мають перетворитися на своєрідну інструкцію, тобто, це буде зафіксовано. Понад те, щодо змісту відповіді на поставлене запитання ви зможете, також, звернутись до тексту і мати опертя не лише на власну пам'ять, але й зафіксований результат нашого наукового обговорення. Наша робота з вами побудована таким чином, як я вже зазначив, що наші студенти з визначеними функціями вже працюють і вже стенографують, записують, здійснюється, як ви бачите, відео фіксація. Таким чином ми спробуємо реалізувати деякі наші проекти застосування сучасних інформаційних технологій у галузі історії філософії. Чи належним чином, чи не належним ми отримаємо результат, будемо вже пересвідчуватися після завершення підготовки таких матеріалів. Але спробуємо досягти того, щоб і наші студенти теж володіли засобами сучасної фіксації і утримання знань, як ми це називаємо, тому що, на правду, ми маємо план проведення семінару, утім, що і як буде відбуватися – ми не можемо передбачити. Як приклад можна навести ситуацію з діалогами Платона: коли ми починаємо читати діалог Платона – невідомо, чим він завершиться. Доки не прочитаєш, не є зрозумілим, до чого цей Сократ чи Платон устами Сократа веде. 00-04:33

Я вдячний всім присутнім, я вдячний кафедрі логіки. Інформую, що з Іриною Вікторівною Хоменко – завідувачем кафедри логіки, – це вже друга наша безпосередня зустріч стосовно цієї розробки. Перша наша зустріч відбулася, коли Ірина Вікторівна запросила членів кафедри і ми, так би мовити, пропонували розробку, і я розповів, можливо, про дві третини цієї програми. На той момент програма ще не була завершена у належному вигляді, бо це дійсно був революційний процес укладання самої цієї програми. І тоді відбулося обговорення, яке багато у чому сприяло тому, що ми, врешті-решт, маємо цю концепційну розробку, яка, власне, і є предметом нашого сьогоднішнього обговорення. Також я переконаний, що вже є сенс рухатися у тому напрямку, щоб створювати певні інтегральні програми, оскільки, ми сподіваємося, відбудеться «возз'єднання» спеціалізації «Історія філософії» із спеціалізацією «Логіка», і буде спільна спеціалізація «Історії філософії і логіки». І «возз'єднання» саме тому, бо ті, хто навчалися на філософському факультеті пригадують, що були такі часи, коли це була спільна, камерна за музичним жанром визначення, форма навчання і вона була, безперечно, надзвичайно плідною. Дуже важливо, щоб ті, хто спеціалізується на історії філософії набули навичок логічного, виваженого, своєрідного «скальпельного розтину тіла» історії філософії, а логіки здобули нагоду отримувати від істориків філософії уяву про те загальне тло, на якому розглядається те чи інше явище в історії логіки, зокрема. У даному випадку у наших перемовинах виявилося означення дійсно проблемної ситуації. Зокрема, проблеми засобів викладання в курсі історії філософії досягнень логічної думки в межах 19-20-21 ст. Тобто, постає питання щодо професійних спеціальних навичок викладача. Чи це має викладати логік? – і тоді ми бачимо один процес змалювання того чи іншого явища, – або ж історик філософії, який має бути, водночас, і фаховим логіком, з тим, щоб, скажімо, викладати аналітичну філософію, лінгвістичну, я вже не кажу про багато інших сучасних напрямків, які виникають. Тому я вдячний кафедрі логіки, яка присутня сьогодні. Ми вже узгодили наші інформаційні ресурси. Сподіваюся, що ми менше присвятимо сьогодні уваги наративу поваги на цю концепційну розробку і зосередимося на ваших запитаннях, саме для того, щоб виникла можливість поширення такого принципу укладання програм. І це стало можливим не лише для історії філософії і логіки, але, можливо, і для інших галузей гуманітарного знання. 04:34-08:05

Короткий виклад еволюції розвідок і стисле вступне слово щодо того, чому це є саме «концепційна розробка». Цей продукт ми напрацьовували, починаючи з нашого першого науково-методичного семінару, де було поставлено питання про відповідність аксіоматики і наративності в історії філософії. Власне, це був дійсно науковий процес, бо ми ще не знали, і, навіть, не передбачали, з якими «дніпровими порогами» доведеться зустрітися. Наразі ж, було б доцільно зосередитися на певних проміжних ланках у реформуванні і модернізації викладання історії філософії, оскільки, якщо стисло, то ми потрапили у складну ситуацію, яка поєднала три основні складники.

1) Перший полягає у тому, що історію філософії на наших теренах ми маємо у виразному наративному стилі, тобто, це – «розповідь про…». Так само, як ми розповідаємо про біографію, ми викладаємо й щось про тексти, щось викладаємо про певні ідеї, і надалі переходимо до наступного персонажу цього нескінченного роману під назвою «Історія філософії». Це та історія філософії, яка існує у нас.

2) Другим складником, якраз, виявилася «не універсальність», невідповідність наявного плану укладання історії філософії тому, який може існувати і у європейському співтоваристві, і в англо-американському світі, і в інших зразках філософської культури. Історія філософії не є чимось однорідним і ми не маємо якогось універсального засобу, у межах якого здійснюється історико-філософське дослідження. І саме тому, у цьому другому чиннику, відбулася постановка проблеми щодо дослідження викладання історії філософії саме у нашому освітньому середовищі, нашій парадигмі, як це визнано в історії науки, зокрема у дослідженнях Т. Куна. Ми отримали той висновок, що, дійсно, предметом дослідження мають бути феномени освітнього середовища нашого філософського факультету, тобто, освітні феномени мають визнаватися безпосереднім предметом наукового дослідження. Це, відтак, і стало надмірно «не зрозумілим» для, зокрема, тих авторитетних діячів, які уклали рішення про зняття цієї програми із публікації. Це викликано тим, що існують надзвичайно упереджені уявлення про те, чим взагалі є науковий результат наукового дослідження. І тому ця укладена програма, яку ми розглядаємо, має сприйматися як те, що вона є безпосередньо результатом наукового дослідження саме феноменів в межах діяльності спільноти філософського факультету Київського університету. Починаючи від студентів першого курсу і до тих випускників, які, можливо, працюють в інших установах, але парадигмально пов'язані одним явищем, яке ми називаємо «освітою на філософському факультеті» саме нашого Київського університету.

3) Третій чинник, який нам надзвичайно важливо було б розглянути, постає як аксіоматика, яку ми використовуємо та застосовуємо у читанні курсів з історії філософії. Можливо, ми досягли того рівня, який можна було б визначити як кричущу невідповідність з приводу тих слів, які ми застосовуємо для означення тих чи інших історико-філософських явищ, як відповідників певній джерельній основі. Сумісно з розвитком нашого філософського джерельного середовища, до якого ми маємо можливість, завдяки спроможностям відкритого суспільства, бути дотичними, ми переконалися, що, виявляється: і назви праць не зовсім коректно перекладені, і імена дещо інакше представлені в, так би мовити, метриках і документах, і, скажімо, порядок взаємовідносин між філософами є дещо іншим. Також слід зазначити, що цілі царини творчості тих чи інших філософів у тій парадигмі історико-філософської концепції, яка у нас до цього часу з певних історичних обставин панує, просто не розглядалися, як і те, що більшість із нас дійсно не уявляють собі в чому полягає геніальність математичних розвідок Р. Декарта, Б. Паскаля, Г. Ляйбніца. Утім, водночас, нещодавно відбувся приємний обмін думками з нашими колегами з кафедри Логіки. Мова йшла про те, що, поряд із відомими ідеями індивідуації, у Г. Ляйбніца існує філософський інтерес до юриспруденції. Тобто для нього дуже важливими для досліджень були такі напрямки: логіка, математика, метафізика і юриспруденція щонайменше, я вже не кажу про те, що Г. Ляйбніц ще захоплювався і геологією. Тобто ми бачимо наскільки неозорий і нам невідомий існує прошарок, який ніколи ще не був представлений як у методичний літературі, так і у джерельній традиції, яка панувала в нашій історії філософії. Існує й відверто негативний наслідок такого стану справ. Оскільки більшість праць, які з'являються і з'являлися, із різних причин, багато у чому нормативних, спонукали до того, що існувала циркуляція згаданих упереджень, які переміщувалися із джерела до джерела, із підручника в підручник, із програми у програму. Іноді, згадуючи філософію Ф. Бейкона, стає зрозумілим, що для того, щоб визначити оригінальні назви, які містяться в творах цього філософа за нашими джерелами потрібно було, як виявилося, здійснити ґрунтовну джерелознавчу роботу. 08:06-15:30

Також слід згадати про, як нам здається, дуже важливий семінар, який спонукав до наступного нашого кроку. Це був семінар, присвячений китайським термінам, які ми мали можливість обговорити в українській, так би мовити, семантичній і мовній транскрипції, філологічній призмі. І ось тут виникла дуже цікава проблема. Ми запросили дуже цікавого фахівця з китайської історії і філології Сергія Сергійовича Ісаєва, а наша колега Гнатовська Ганна Василівна підготувала спільні з ним пропозиції до обговорення. Врешті ми обговорили 17 термінів. Вони були викладені у належному вигляді у матеріалах нашого другого методичного семінару. Аж раптом ми усвідомили, що потрапили у дуже скрутне становище. Йшлося про те, що науковий матеріал, який ми напрацювали, жодним чином не був дотичний до програми викладання. Тобто, з'ясувалося, що програма живе своїм життям, а все, що ми напрацьовуємо, не лише у статусі наукового, дослідницького, але й у межах такого освітнього науково-методичного семінару – своїм. Ми запросили відомого фахівця, здійснили всі процедурні питання, стенографування і опублікування фактично нового знання. Ми не знайдемо в підручниках того матеріалу, який був запропонований С. С. Ісаєвим, викладачем китайської мови в інституті філології, Г. В. Гнатовською, С. Капрановим і групою сходознавців з Києва, які брали участь в обговоренні. Але, виявилося, що у нас відсутні можливості залучити цю аксіоматику до навчального процесу, бо програма вже була затверджена. Відтак, складалося враження, що, скільки б ми надалі не напрацьовували цього матеріалу, він завжди існував би як щось додаткове, як щось, що, можливо, хтось колись прочитає. Тобто, у нас існує певний навчальний блок і лише він є обов'язковим. Ми ж знаємо, що все, що відкладене на потім і додатково, як правило, ніколи не реалізується, тому що можна запропонувати і 50 підручників додатково і «на потім», утім, це не є показником ефективності. Тут ми були і будемо вдячні нашим студентам, які дуже активно посприяли тому, що ми, шляхом і тестування, і своєрідної вимірності освітнього середовища на нашому факультеті, десь приблизно встановили відповідність можливостей засвоєння студентом матеріалу з певного предмету і тим пропозиційним блоком, який існує у наших програмах. Ми просто визнали, про що частково було опубліковано як результат нашого четвертого науково-методичного семінару, що, на основі простих підрахунків, той обсяг матеріалу, який пропонується студенту на один день, на один тиждень, на два тижні, вже не кажучи на місяць, і не лише з одного предмету – є неосяжним. А якщо уявити собі, так би мовити, у спінозистській призмі, у тому фокусі студента, що він має з оцього всього середовища, з цієї субстанції засвоїти, то він буде просто спечений нашою науковою увагою, тому що засвоїти такий обсяг просто неможливо. Ми маємо можливість самі пересвідчитись у такому, якщо спробуємо виконати завдання, які пропонуються студенту у певний час всім наявним викладацьким колективом. І саме тому, виникла наступна істотна вимога, яка полягала у тому, що ми маємо потребу чітко означити наше розуміння явища і постановки питання про вимірність освітнього середовища. Питання щодо вимірності, яка дає нам можливість спиратися як на те, що пропонується викладацьким складником цієї нашої парадигми, так і на те, що студенти мають можливість засвоювати у відповідності, знову ж таки, до наслідків аналізу, який має можливість здійснити кожен студент в межах пропозиції визначеної кількості предметів. 15:31-20:27

Ми дісталися, врешті-решт, до питання навчального плану і конкретного явища – навчальної програми. Власне, найпотужніший пошук, який додав можливість поєднати вимоги аксіоматики в історії філософії і нашого, так би мовити, найголовнішого документу життя – це нашого навчального плану, призвів до ще двох науково-методичних семінарів. Тобто, як ви бачите, ми відклали рішення таких задумів укладання модернізації до того часу, доки не вдасться отримати відповідь на питання: «Як це можна зробити?». Це були два науково-методичні семінари, в яких ми розглядали питання щодо того, які джерела у сучасному світі дійсно містять певний аксіоматичний матеріал. І ми, завдячуючи Олегу Ігоровичу Хомі, Галині Володимирівні Ільїній, Віталію Михайловичу Терлецькому, надзвичайно прискіпливо розглядали питання ширшого розуміння словників. Ми звикли до того, що є «словники з…», утім, сучасний світ прийшов до того, що це вже навіть не словники, це, насамперед, водночас і енциклопедії, і збірки, це і лексикони, це і багато інших жанрових джерел. Ми дослідили, що, скажімо, в історії філософії ми, наразі, маємо щонайменше чотири різножанрових тематично-інформаційних об'єднання. Це може бути і словник окремої праці, це може бути й іменний словник, хоча, це вже не словник, бо імена філософів, які розглядаються як біографіка – не належать суто до словників, бо йдеться про імена, а значить – це інший жанр. Але ми маємо можливість розглядати і тематичні словники, скажімо, словник під назвою «емпірицисти», але, відтак, це ще якісь варіанти називання цих джерел. Ці обставини, безперечно, дали істотний поштовх для того, щоб ми намагалися, по-перше, знайти цю аксіоматичну одиницю, яку б ми запропонували як основу для укладання нової програми і, по-друге, це те, що ми не лише створили чи уявили собі якийсь словник, про які було згадано, –  «до» навчальної програми. У сув’язі цих завдань і виникла найголовніша, принципова, як ми вважаємо, модерністська ідея. Ми саму програму маємо зробити як джерельну базу для навчання, як самостійний посібник, який містить аксіоматично визначені одиниці, тобто ті, які вже в самій програмі пройшли належну наукову експертизу, і де у користувача не виникне сумніву з приводу того, чи так називається ця праця чи інакше, чи цей термін так витлумачується чи інакше. Тобто, самі одиниці, які містяться в цій програмі мали складати основний зміст цієї програми. Другий, чи наступний важливий складник полягав саме у тому, що нам вдалося утворити теоретичну модель цієї концепції та уявити собі, що нам потрібно було модернізувати. Створити, так би мовити, сам процесор історико-філософського викладання. Я наголошу лише, що і до цього часу, насправді, наші програми нами не укладаються. Це відома традиція, яка полягає у тому, що всі програми з ідеологічних дисциплін надсилалися з «метрополії». У «радянські» часи наше міністерство освіти не мало права втручатися у програми з філософії. Якщо ви пригадуєте, то всі «іменні» програми, які сюди надходили, насправді не були «іменними». Це була програма з античної філософії, з середньовічної філософії, а от новий час своєрідно дуже цікавий. 20:28-25:00

Частина ІІ (Виконала Кхелуфі Аміна з 25 по 49:52 хв.)

Нова наша задумка – курс «Київська філософська традиція». І ми дослідили всі наші видання, які були здійснені з 1944 по 1991 роки на філософському факультеті з історії філософії, але в межах офіційних видань наших журналів. Нагадаю, 1944 р. була відновлена кафедра. І до 1991 року не існує жодної статті, предметом дослідження якої є термін «нова філософія». Немає. Можете собі уявити? Це питання до того, наскільки ми, дійсно, швидко розвиваємося. І хоча вважається за необхідне пришвидшення цього процесу, я вважаю, що інколи себе навіть треба стримувати. Прийшов час, коли ми маємо переосмислити, що всі програми (за настановою і Френсіса Бейкона, і Рене Декарта, і Готфріда Ляйбніца) мають бути індивідуалізовані. Це має бути продукт особистого філософського світосприйняття викладача, який пропонує свій продукт. Втім, безперечно, він має бути вписаний в загальний контекст навчального плану, який існує зараз – не «колись» і не «потім». І власне, я прийшов до наступного висновку. Будь-який модерн виникає лише в межах надзвичайно потужного класицизму. Тобто, якщо ми звернемося до всіх основних представників модерну, ми пересвідчимося, що це люди, які уявляли собі, що таке класицизм з метою неповторення зразків класицизму або їх модернізації. Наша програма не йде всупереч. Вона не має революційного характеру. А органічно виникає як модернізація певної ланки в ситуаціях класицизму викладання самих філософських дисциплін.

На завершення зазначу те, що на цю мить ми реалізували програму саме як концепційну розробку. Ми наважилися з Олегом Ігоровичем винести на обговорення послідовність створення цієї концепційної розробки. Якого статусу вона набуде, залежатиме від серйозного експериментального терміну, що може тривати і два, і три, і п’ять років. І ми будемо спостерігати саме концепційність розвитку цієї основної ідеї, яка закладена в концепції цієї програми. Що нам вдалося? Ми змінили сам алгоритм і укладання наукового матеріалу, і викладання. Я можу навіть засвідчити, що мені самому в експериментальному ключі потрібно навчитися викладати цю програму, яку разом з Олегом Ігоровичем укладав. Я назвав це парадоксом Сікорського. Коли він створив той вертоліт, до якого ніхто не хотів підходити, то йому запропонували самому на ньому навчатися використовувати. Ось і ми зараз вчимося викладати за цією програмою. Вона поєднує багато складників, елементів. Я думаю, що в процесі вже самого обговорення ми будемо деталізувати різні складники, засоби й можливості укладання за цим зразком; задум визначення тематичних планів. Тобто, розглянемо і як можливість передачі того досвіду, який вже репрезентується в цій програмі. Дійсно, вона укладалася непросто, тому що кожен, здавалося б, простий термін вимагав потужної роботи з джерельними ресурсами для того, щоб, наприклад, з’ясувати, чи є таким Бенедикт Спіноза? А він, все ж таки дещо інакше в метриках прописується. І виявляється, що не було Бенедикта Спінози. Був Бенедиктус де Спіноза, був Барух Спіноза – 4 чи 5 офіційних імен, які впродовж життя супроводжували його існування. Так само, як і Ґотфрід фон Ляйбніц чи просто Ляйбніц? Тому нам потрібно було дати метричні дані в цій програмі, щоб не виникало вже сумнівів. Ці моменти аксіоматичності в цій програмі, безперечно, мали на меті надати студенту той алфабетичний засіб, який чітко продемонстрував би налаштованість. Ця програма – один з трьох основних рівнів, які будуть визначати на найближче десятиліття життя нашої філософської спільноти. Чому виникає нагальна потреба в такій програмі? Ми звикли жити в циклі 5-літньої філософської освіти. Ми маємо тепер 3-рівневий філософський цикл освіти, який триває 10 років: 4 роки – бакалавратура, і за ці 4 роки ми маємо уявити, що саме студенти-бакалаври відповідно до своєї кваліфікації мають засвоїти належним чином. Але є ще два роки викладання магістратури. І, власне, якщо ми перші чотири роки вивчаємо «історико-філософську абетку», то це та абетка, яка дасть можливість магістрам (тобто тим, хто перейшов вже на рівень не суто освітній, а можливо, на освітній з елементами дослідницької роботи) використовувати її для більш складних інтелектуальних досліджень в галузі філософії. Але не забуваємо, що є ще 3-ій рівень – дослідницький. Тепер маємо чотири роки навчання за програмою доктора філософії. І я ставлю собі запитання: чи витримає один і той самий студент в аудиторіях Тараса Петровича Кононенка впродовж 10 років? Як би я не намагався, але не зможу я розповідати щось принципово різне щороку впродовж 10 років. Знаєте, колись були професори для дошкільної освіти, до яких всі хотіли віддати своїх дітей. А потім була перша вчителька, і всі шукали саме ту першу вчительку. Мабуть, зараз прийшов теж такий час, що ми маємо створювати такі своєрідні програми тих, хто працює з бакалаврами, з магістрами і з докторами філософії. Це зовсім різне програмне забезпечення. Ми можемо, справді, попрацювати в експериментальному ключі, бо зараз надзвичайно плідний час. Це час, коли нам ніхто нічого не дасть: або ми створимо зручну для нас концепцію викладання всіх дисциплін, або, дійсно, будемо стояти перед цунамі і чогось чекати. Далі я надаю слово Олегові Ігоровичу, співавтору цієї програми, який вже теж працював зі студентами ІІ курсу в межах програми. Я йому залишаю вже предметно-концепційні засади, а Ярослав Андрійович Соболєвський в електронному вигляді продемонструє програму. Дякую.

ХОМА О. І.: Шановні колеги, спасибі, що ви всі сюди прийшли. Мені особливо радісно бачити тут логіків. Здається, ця програма дає надію на те, що у спільної міжкафедральної спеціалізації є неабияка перспектива. І логіки в цьому сенсі є для нас зразком. Я хочу сказати, що наша історико-філософська наука загалом, як правильно підкреслив Тарас Петрович, будувалася за тими радянськими стереотипами, згідно з якими марксизм як наука дає обґрунтовані наукові прогнози. Оскільки він пропагувався як наука, то все, що він робив, теж мало бути наукою. Наука прогнозує, і передбачуваність результату – одна з ознак наукового знання. А історія філософії потрібна тільки для того, щоб показати шлях до комунізму. Це клеймо стоїть на всій «інфраструктурі» історико-філософських підходів (і, байдуже, талановиті люди до неї вдаються чи не талановиті. У нас донині історія філософії позначається домінуванням інтерпретаційної частини над фактичною. Настільки потужним домінуванням, що можна взагалі обмежитися сукупністю «ізмів», які студент засвоює протягом історико-філософського курсу. Йому взагалі не потрібно знати про якогось там Декарта нічого, крім кількох «ізмів», з ним пов’язаних: дуалізм, раціоналізм. Запам’ятав кілька з них і, власне кажучи, самого Декарта ти можеш не читати. У цьому сенсі маємо культ підручника. Тобто, підручник як сукупність узагальнених даних, нехай і не залишається єдиним джерелом знань, але студент має змогу вчитися, обмежуючись лише підручником. Усе було б непогано, та цей однобічний підхід сьогодні не в пошані. У світі робляться дещо інші речі. І поки, як каже Тарас Петрович, нас не накрило цунамі, нам потрібно щось із цим робити. Повністю руйнувати будинок заради архітектурного проекту не варто. Але надалі ця парадигма, яка в нас панує, має бути змінена, осучаснена, інакше історія філософії, на мій погляд, немає жодних перспектив. Підхід до оновлення програми повинен бути радикальним. Це має бути структурно інший підхід. А що в ньому головне? У ньому радикально змінене співвідношення між емпірією і готовими інтерпретаціями.

Я добре пам’ятаю, як навчали історії філософії мене. Не можна було скласти іспит, хай як би ти знав тексти, поки не розставиш правильні акценти. Декарт у нас хто? Слід було сказати, що раціоналіст. А якщо я захочу назвати його, як це робив Жан Лапорт, радикальним емпіристом? Тоді я виявлюся неправим – мені «два» поставлять, бо я не «знатиму», що Декарт – раціоналіст. Хто ж Декарт насправді? Раціоналіст він чи нераціоналіст – про це йдуть дискусії. І будувати курси на науково спірних тезах, нав’язуючи одну з точок зору як об’єктивну істину – несерйозно.

Але чому я згадав логіків? Чому вони для нас зразок? Бо логіки можуть не все, вони свідомо знають, що в них є певні межі. Вони знають, що людина не може робити все, що завгодно, у них є певні обмеження, що роблять мислення раціональним. Історики філософії теж повинні знайти цю об’єктивну основу. І, як на мене, у нашій сфері нею може бути текст. Тобто, є речі незаперечні. Наприклад, є спірні дискусії щодо «ізмів» і є фактичний матеріал, який не можна заперечувати. Припустимо, ми довели що термін «ingenium» в текстах самого ж Декарта вживається 148 разів. Якщо він вживається 149 разів, покажи, де 149-й. Не можеш показати, значить – 148. Це надає історії філософії, по-перше, визначеності, по-друге ж, відкриває простір для вільних інтерпретацій. Я прекрасно розумію, що навчальний процес не може бути без якоїсь канонічної основи. Але ця канонічна основа має бути здоровою. Мені сподобався цей проект Тараса Петровича, тому я до нього й підключився. Ця розробка досягає згаданого балансу за допомогою простої переорієнтації. Фокусом, довкола якого викладається матеріал, є основна термінологія окремого філософа або того чи іншого філософського напрямку. Якщо модифікувати цю програму не під особистості, а під напрями, то й тоді можна підбирати якийсь концептуальний набір термінів, що панують, наприклад, у Просвітництві.

Мабуть, краще поглянути на цю програму, на її основні структурні блоки, щоби почати змістовну дискусію. В оновленій програмі є те, що там було й раніше. Є опис якоїсь проблематики, що має бути засвоєна. Хоча ми бачимо й тематику, що ніколи не фігурувала в наших програмах. Я не пригадую, щоби в українських підручниках хтось згадував, наприклад, заклад, де вчився Бейкон. Це все достатньо емпірично виглядає, але там є й основна тематика, пов’язана з викладом вчення. Усі ключові постаті Новочасної філософії представлені в нас через призму цього здорового емпіризму. Перелік ключових термінів, на думку, авторів програми, може створити достатнє уявлення про основні проблеми, над якими працював даний філософ. Чому цих філософів обирати, а не інших – питання дискусійне. А от сама структура програми, мені здається, не викличе заперечень.

Як виявляє себе цей блок проблематики в конкретному навчальному процесі? Чому він не зводиться до засвоєння «ізмів»? Бо до кожного тематичного блоку додається лексико-тематичний модуль – набір термінів в оригінальному варіанті. Якщо це німецький філософ – то терміни будуть німецькими, якщо він, звісно, не Ляйбніц, який писав переважно французькою. І це – революційний момент даної програми. Поки ці ідеї застосовані тільки до філософії Нового часу. Ще, звісно, потрібно працювати над методичними матеріалами. Але суть новацій очевидна: у навчальний процес входять живі тексти філософів. Не переклади, не інтерпретації, тим більше не підручники! Першоджерелом стає те, що є першоджерелом, а не те, що було, наприклад, за моєї молодості, коли першоджерелами називалися томи «Філософского наслєдія». Це досить умовне першоджерело, бо це – переклад, який часто викликав запитання.

(Виконала Йосипенко Софія-Валерія з 49:52 хв. Відповідно до відео https://www.youtube.com/watch?v=7JJaART9T4Y та до 12:57 хв. Відповідно до відео https://www.youtube.com/watch?v=K7Mt39NMQws)

Хома О. І.: Візьміть для прикладу двохтомних Декарта з «ФН» … Перший том я ще на 5 курсі застав, а другий вийшов лише 1994-го. Зокрема, у перекладі «Медитацій» (т. ІІ) кілька разів ужито слово «свідомість», яке Декарт жодного разу в оригіналі не вживає. А вживає він його у відповідях на заперечення, там «conscientia» вжито 13 разів, у перекладі ж цих уривків термін «сознаніє» вживається далеко не завжди. Це природна проблема «перекладача-зрадника», як то кажуть. Отже, щоб ми не були жертвами цієї «зради», щоби сам процес навчання уже відбувався в атмосфері багатомовності. І навіть якщо студенти не знають інших іноземних мов, окрім англійської чи якоїсь ще, або якщо вони взагалі жодних іноземних мов не знають, вони все одно повинні навчатися таким чином, ніби трішки їх знають. Тобто, вони повинні чути, як звучить той чи той термін і запам’ятовувати його, нехай би він став першим відомим їм словом з німецької, англійської чи ще якоїсь мови. Й оскільки мізки у них ще молоді, вони його навряд чи забудуть так просто. Тут головне – «психічної травми» завдати. І от, я думаю, ця програма Тараса Петровича є достатньо травматичною, щоби виконати своє призначення.

Починається кожен блок достатньо стандартно. Наприклад, ім’я й прізвище Френсіса Бейкона написані так, як вони пишуться англійською мовою й транскрибовані так, як вони цією мовою звучать. Теж дуже корисний момент, бо, я впевнений, багато хто не зміг би написати це прізвище, як воно звучить. А потім ці люди побачать відповідний запис в іноземному тексті й не знатимуть, чи це «БЕйкон», якого вони довго вивчали, чи якийсь…

Кононенко Т.П.: … «БекОн»…

Хома О.І.: … «БекОн», так. Отже, це дуже корисна річ, по-перше, це легко запам’ятовується, тут поки немає філософського, глибоко метафізичного, гносеологічного чи ще якогось, навантаження – це банальна ерудиція, але, я вважаю, без неї наша освіта не буде фундаментальною. Потрібно починати з простого. А далі ступінь складності поступово наростатиме.

Тарас Петрович дає англійські транскрипції, це неодмінний атрибут англійських словників. У випадку французьких і латинських термінів я наводжу через сайт Forvo, якщо це можливо, озвучення прізвищ і термінів рідномовцями.

Далі ми бачимо такі лексичні одиниці: «метод», «засновник наукового методу», оригінальні назви творів. Усе це надзвичайно важливо, адже та термінологія, що побутує в нашому слововжитку, є достатньо дискусійною. От, здавалось би, ми звикли, що ім’я Спінози – Бенедикт. А він і не заперечує, мовчить собі тихенько… Але я вважаю, що така наша невибагливість у дрібницях має обернутися проблемами, бо так ми на загал стаємо інтелектуально невибагливими. І не даємо студентам другого курсу, які, власне, тільки починають свій шлях у філософії, належної «школи», не вимагаємо точно знати предмет. Це точне знання починається з елементарних рівнів: з точного звучання прізвища, з точної дати, з точної назву твору, з точної цитати. Досвід показує, що за невдалими назвами творів стоять невдалі переклади цих творів. Тому вже саме звертання до оригінальної назви встановлює якісь здорові історико-філософські основи. Навіть якщо якийсь малостаранний студент не дійде до термінів, то, принаймні, прочитавши перші елементи тематичного модуля, він буде знати, як твір називається. Він буде бачити, що є латинські варіанти текстів Бейкона, а є англійські. І цей момент двомовності дуже важливий. Взагалі для Нового часу характерним є мультилінгвізм філософів, переважно йдеться про рідну мову й латину. А у випадку Ляйбніца, наприклад, ситуацію ускладнено ще французькою. Його філософських текстів німецькою практично немає. Якщо тут виникнуть якісь потреби паралельної інтерпретації, то фахівець з Ляйбніца повинен бути знавцем щонайменше 3 мов, й англійської на додачу, бо більшість сучасної літератури з переважної більшості філософських питань є англомовною. От, власне кажучи, якщо наша мета – підготувати кваліфікованого історика філософії-фахівця з Ляйбніца, це означає, що ми готуємо фахівця, який володіє чотирма мовами. Інакше він буде популяризатором, а не серйозним дослідником. (56:35 хв.)

Коли йдеться про не-істориків філософії, які теж навчаються за цією програмою (студенти другого курсу ще здебільшого не знають, яку спеціалізацію оберуть), з ними теж не станеться нічого поганого, хіба що вони розвинуть свою фахову ерудицію, хай би чим займалися пізніше.

(ПРОДОВЖЕННЯ: Нове відео https://www.youtube.com/watch?v=K7Mt39NMQws):

Далі в програмі подаються найрізноманітніші онлайн-ресурси, на яких можна отримати відповідну текстологічну чи дослідницьку інформацію. Інші модулі побудовані аналогічним чином. Всі ці лексичні модулі розповсюджуються серед студентів, які зобов’язані їх вивчити. Тобто, студент має знати, наприклад, як словосполучення «ідоли роду» звучить латиною.

Далі розташована література. З кожної теми підібрано перелік достовірних джерел текстів. Прикметно, що за 25 років незалежного існування наших академічних інституцій проблеми пошуку таких джерел не виникло! Якби не фонди, на зразок Відродження, ми б не мали навіть рядка філософського тексту, перекладеного українською мовою. Просто не було б нічого. Програма, яка звертається до першоджерел, даруйте, не може обмежуватися російськомовними перекладами. Відповідно, оця дражливість поточного моменту відображається у вигляді певного компромісу. Візьмемо для прикладу Бейкона. По-перше, основу рекомендованої літератури склали не будь-які, а саме канонічні видання творів цього філософа, нині доступні онлайн. Такою була наша принципова позиція: без канонічних джерел неможливо говорити про жодного з філософів. (4:03 хв.). Тобто, хочеш взагалі знати, що таке Бейкон – знай, принаймні, де можна знайти його достовірні тексти. Хочеш фахово досліджувати Бейкона – читай його лише за канонічними виданнями. Якщо наші студенти навчатимуться за цією програмою, вони розумітимуть, які є рівні заглиблення в матеріал, у чому полягають відмінності між ними. (5:46 хв.) тільки так можна досягти професіоналізму у філософських дисциплінах. Це – правильний шлях виховання, цю програму можна розуміти як такий білдунгсроман, на кшталт «Еміля». Тож Тарас Петрович постає майже як Руссо, що пише роман про виховання, покликаний прищепити молоді правильні цінності, щоб вони…

Кононенко Т.П.: Правильно травмувалися!

Хома О.І.: Гармонійно розвивали свою трагічну людську природу.

У цій програмі списки літератури виявилися дещо нерівноцінні через різну доступність літератури. Ми намагалися, так би мовити, триматися одного й не віднімати руки від іншого. Тобто, якщо є якісь доступні нам переклади, ми їх відзначали, безумовно. Канонічне видання потрібно знати, ми даємо необхідну інформацію щодо нього. Але якщо ми хочемо хоч щось дізнатися про філософа, треба використовувати всі наявні тексти. Якщо у нас є вибір, ми повинні розуміти: ось це веде до глибшого розуміння, це – до конспективнішого. Бо краще знати хоч щось, ніж нічого. Цей принцип ілюструє розділ про Декарта: там відзначені українські переклади, сучасний російський переклад трактату «Людина» і плюс «Філософскоє наслєдіє».

У списках літератури ми свідомо обмежились тільки джерельною базою. Але в реальному процесі викладання вона має бути доповнена кількома речами. По-перше, ми підготували списки сучасної найавторитетнішої дослідницької літератури, включно з такими, наприклад, джерелами, як Cambridge Companions чи Blackwell Companions (тобто збірками, які, з одного боку, вводять у певну проблематику, з іншого боку ж – написані провідними фахівцями у своїй галузі, здатними висловлювати істотно нові ідеї. Це – своєрідна альтернатива підручникові, ідеальна для майбутніх фахівців. Тобто я не став би рекомендувати Cambridge Companion при вивченні історико-філософського матеріалу навіть студентами-філологами. А от для студентів-філософів, орієнтованих на фахове зростання, це чудове джерело. Тобто, за відсутності якихось наших методичних напрацювань (я не думаю, що наші підручники можуть тут стати у великій пригоді, хоча, якщо вони є, їх також не варто відкидати). Зазначені іншомовні ресурси повинні посісти належне місце в наших програмах, не маргінальне, а провідне, бо, на жаль, не в Україні сьогодні розташовані світові центри історико-філософської думки. Тому презентована програма покликана комбінувати вітчизняні й закордонні джерела, привчаючи студентів до роботи з широким спектром літератури.

Такою, власне кажучи, є головна особливість програми: фокусом викладання історії філософії є ключова термінологія в її оригінальному вигляді. Основним джерелом в ідеалі передбачаються канонічні видання, звісно ж, доповнені наявними перекладами, тобто сама можливість зіставлення з оригіналом і розуміння, що таке оригінал. Нарешті, важливу роль приділено сучасній довідково-методичній і дослідницькій літературі. Я вважаю, що це здорова сучасна основа для ознайомлення з історією філософії, причому аналогічні основи ми можемо знайти в усіх розвинених філософських культурах. І нашому університету теж не дуже складно було б до цього долучитись хоча би, повторюю, на структурному рівні. Можливо, ми справді візьмемося за голови й почнемо на філософських факультетах займатися хоча б відсутніми нині перекладами класики? Хіба не маємо кваліфікованих фахівців? Чи розумних студентів-аспірантів, яких можна від їхнього філософського «дитинства» долучити до доброї справи? Десь під кінець аспірантури із них, можливо, виростуть молоді фахівці, гідні цього звання.

Отже, у задуманому Кононенком реформуванні програми я бачу суцільні позитиви, тому, власне кажучи, приєднався до цієї справи. Це дуже плідний підхід, який ще матиме не абиякий розвиток.

 (Виконала Дикалюк Маргарита З 12:57 хв. відповідно до відео https://www.youtube.com/watch?v=K7Mt39NMQws по 40:58 хв. відповідно до відео https://www.youtube.com/watch?v=K7Mt39NMQws )

Хома О. І.: А зараз, якщо є якійсь запитання, ми готові на них відповісти.

Кононенко Т. П.: Так, як два співголови ми готові відповідати. Прошу, товариство, якщо у вас дійсно виникли запитання, якщо є можливість перепитати щодо укладання.

Хома О. І: Давайте поки що я Вас запитаю. Запитаємо один одного, а люди побачать, що нічого поганого у цьому немає і самі приєднаються. Я нічого не сказав про рівні методичного забезпечення, в яких ця програма логічно викладається. Теперішні підручники, звісно, для такої мети не годяться. А що натомість?

Кононенко Т. П.: Що годиться? Так, дякую за запитання. Дійсно, я до цього часу не можу зрозуміти, чому у навчальних планах, якими ми користуємося, питання, які розглядаються на лекційних заняттях відрізняються від запитань, які ми формуємо на семінарських заняттях. Так, начеб то це два різні предмети, які ми розглядаємо. Знаєте, оце ті звичні нам складники, які ми не ставимо під сумнів. Ми їх виконуємо, а насправді ми не можемо дати відповідь: «Чому так відбувається?» Бо, якщо ми розглядаємо один якийсь предмет, то він так само мусить розглядатися, можливо, лише у різних формах: хоч на лекції, хоч на семінарському занятті, хоч на самостійній роботі.

Тепер щодо і «Философского наследия», зокрема. Справа у тому, що, дійсно, «Философское наследие» – це був наслідок інтерпретаційного джерельного забезпечення тієї «метропольної» програми ідеологічної філософії, яка є історичним втіленням руху до марксистсько-ленінської філософії, що існувала у той час. Бо, ми теж маємо уявити собі час, коли «Философского наследия» не було. Це серія, яка свідомо була створена до якоїсь реалізації якоїсь програми. Так само, якщо ви звернете увагу на «Философское наследие», то майже всі його твори були перекладені до 1917 року. Після 1917 року відбувалися редакції, або були якісь додатки, і знову ж  таки, представниками тієї школи, де вони стали професорами до 1917 року. Тобто, де існувала потужна філологічна школа.

Що ми теж побачили у формулюванні цієї програми, її укладанні і тими проблемами, які вже Олег Ігорович виявив. Справа у тому, що ми дійсно маємо можливість зараз почати укладати свою джерельну базу. Власну! Що це означає? Це означає, що ми, врешті решт, визначили те, чого у нас немає. Бо, коли ми впевнені у існуванні неозорого поля, наче б то величезної кількості літератури, як тільки ми підходимо до аксіоматичності, або автентики будь-якого терміну, то одразу виникає питання: а яку літературу з усього цього запропонувати? Це стосується хоч так званої «джерельної», і перекладів з першоджерел, і коментуючої літератури. Бо, насправді, коментаторська традиція теж існувала, так би мовити, зовсім не в емпіричному ключі, в якому існують більшість запитів, де історія філософії – це найбільш нейтральний предмет. Тобто, він має бути позбавлений партійності. І багато у чому має бути емпірична пропозиція: от є такий термін, він використовується, а ви, будь ласка, давайте можливість інтерпретації. Але різні точки зору ми просто фіксуємо, не даючи перевагу тому чи іншому інтерпретативному аспекту. Власне, ця ж ситуація у нас і створила уже завдання для вирішення, коли ми почали формувати блоки першоджерел, джерел, додаткової літератури.

Але ось тут виникла ще одна цікава позиція, яка полягає в тому, що ця програма сама є джерелом. Бо, виконати таку програму, навіть без звернення до додаткової літератури, важко. Ось вам ситуація – що таке основна, а що таке додаткова література, насправді, у цьому житті. Ми ж навіть у власному житті створюємо парадигму: це основна література нашого життя, а це додаткова. Що значить додаткова? Якщо ви вважаєте, що це потрібно осягнути – воно має бути у переліку обов’язкового і все! Те, що буде робити бакалавр – то одне завдання, що магістр – то вже інший рівень. Але, якщо ми даємо якусь літературу, то вона вся обов’язкова. Не треба давати щось не обов’язкове. Як стверджував геніальний Френсіс Бейкон: «Невідомого існує нескінченна кількість, а відоме ми можемо порахувати». Тому, якщо ми хочемо, щоб щось було відоме студентам, ми маємо дати чіткий перелік.

Перспектива того, що ця програма сама є окремим завершеним функціональним блоком у навчальному процесі і, я думаю, навіть її виконання – це вже дійсно великий стрес. Тому що, давайте уявимо собі, що оцих «лем» в межах лексично-тематичного блоку тільки у цій програмі сто одиниць. Є конкретне завдання для студента відтворити той чи інший лексично-тематичний модуль – це мінімальна вимога для того, щоб я міг формально поставити задовільну оцінку студенту. Тобто, сідай і просто відтвори сто одиниць. Це значить, що у пам’яті буде міститися сто одиниць.

Хома О. І.: Французькою, німецькою, англійською, латиною.

Кононенко Т. П.: Ну це вже, так мовити, додатково. Зараз я вам скажу. Коли ми почали відтворювати і відпрацьовувати – це дало нам змогу формувати дуже цікаві форми підготовки до підсумкового контролю. Які саме? Якщо буде час та зацікавлення, то я вже скажу пізніше. Це власне те, що виникає у процесі застосування програми. Але справа у тому, що навіть ці сто відтворити – це вже складно. Насправді, я сам для себе з’ясував, як у метриках даються посилання на ім’я філософа, який традиційно у нас називався Бенедикт Спіноза. Я не знаю з якої причини там було викинуто «де Спіноза». Можливо хтось вважав, що це якесь посилання на дворянство. Хоча, це зовсім інша традиція. Я намагався розібратися – яким іменам в іспанській традиції додається цей значок і з чим це пов’язано.  Виявилося, що це родинна ознака по матері, родинна про прабабусям. Це все дуже складно генеалогічно. Ось це [показує на текст презентації] українською, голландською, гебрейською, португальською, латиною його власні метричні імена. І скажу вам, потрібно було ґрунтовно попрацювати, щоб відтворити і побачити у цьому проблему. Але ми вже даємо певний готовий результат. Тобто, у даному випадку кожен самостійний блок – це вже є самостійне джерело, яке належить до підсумкової атестації. Наприклад, потрібно буде взяти і відтворити увесь лексично-тематичний модуль. І це буде окреме питання у білеті. Тобто програма – це вже завершений навчально-методичний комплекс як за матеріалом, який у ньому міститься, так і за принципами підсумкової атестації. Мінімальне відтворення – максимальне виконання цієї програми. Справа у тому, згідно перших вражень, що нам вдалося створити з Олегом Ігоровичем своєрідний трансформер. Тобто, ми заклали не просто матрицю, таку собі мікросхему, яка є як трансформер. Справа в тому, що у нас є сто «лем», які наразі репрезентуються. На термін «лема» нас, дійсно, надихнула Галина Володимирівна Ільїна своїми дослідженнями на науково-методичних семінарах. До речі, всі матеріали є на сайті нашої кафедри. Але ми скористалися ним, бо, справді, інформаційна доба така, що виникає питання: як щось називати в інформаційному просторі? Для миті цього називання, з певною аксіоматичною визначеністю, ми використовували слово «леми», «лексема», «лексична одиниця». В українській, як не дивно, я знайшов цікавий термін, від якого відмовилися на початку XX ст. Він називається «речівник». Потім він став «іменником», але ми з вами згадували, що «іменник» – це вже обмеження всього того, що ми можемо «називати».

Умовно у нас є сто «лем». Нумерація – це «леми». І задуманий наступний блок, який ми маємо намір зробити і вже з Олегом Ігоровичем розпочали робити.

Хома О. І.: Так, стандарт відповідних текстів ми розробили, зразки їх – вже написали.

Кононенко Т. П.: Ми зараз створюємо по одній сторіночці формату А4. Тобто, не просто «лема», скажімо, «Теологічно-політичний трактат», оприлюднена без імен тощо – ми вже розписуємо її у джерелах. Але, це – ми пишемо! Це вже не орієнтація на якийсь підручник. Наприклад, Бертрана Рассела. Це вже наша справа – сфокусувати у собі всі основні дані і втиснути в інформаційному викладі на одну сторіночку одну «лему». Відповідно, для того, щоб реалізувати перспективу розвитку цієї програми в посібниковому плані – це вже буде посібник на сто сторінок. Уявіть собі, це всього на всього по одній сторіночці. Сто сторінок. Але в них ми можемо дати свій окремий науково-методичний комплекс. Але тоді виникає інше питання: зрозуміло, що одна сторіночка не вичерпує всього багатоманіття змісту. Тому ми вже думаємо про поглиблення під «ось цю» сторінку, якщо йдеться про якийсь термін. Так, Олег Ігорович згадував про ingenium, який в одній із праць використовується якусь кількість разів, але «ще один раз не використовується». Тоді ми починаємо створювати свою джерельну базу, де, скажімо, термін, який досліджується, вже подається у витинках, тобто, ми знаємо, що перекладати. Мало того, таким трансформером можуть користуватися всі, бо це будуть взаємодоповнювальні елементи. Але так ми будемо розуміти, які нам тексти потрібно (відбирати і перекладати).

Подивіться, як у нас ось ці (звичні) узагальнені принципи впливають на нашу програму. Вони полягають у такому: а давайте ми дамо не п’ять зразків додаткової літератури, а п'ятнадцять. Тоді студенти будуть знати краще. Та нічого вони не будуть знати краще! Якщо у склянку можна налити 200 мл., то 250 мл. не наллєш. Тобто, це кроки, але вони ж визначають і перспективу для нас, як викладачів. Тому що, коли ми сідаємо і думаємо: треба оновити програму, – і одразу перед нами величезне завдання. Ми самі інколи думаємо, що нам потрібні переклади. Олег Ігорович знає, що виникає питання: які саме переклади? За що варто хапатися: за Спінозу, чи за Аристотеля, чи за Платона? В даному запропонованому випадку ми самі визначаємо, що необхідно. Це перспектива на дійсно новий принциповий напрямок, коли ми виходимо на укладання так званого третього рівня. Ми зробили програму – першу частину, тепер маємо зробити другу частину і вже під неї видати два посібники по сто сторінок.

Чому це все ми рахуємо? Ми вчора з нашими студентами розглядали скільки триває відповідь на запитання на державному іспиті. На студента виділяється сім хвилин максимум. А у нього три запитання. І, умовно кажучи, потрапляє йому філософія Бенедикта де Спінози. І от йому за дві хвилини потрібно розповісти про філософію Бенедикта де Спінози. Що він зробить? Якщо у нього є від першої до п’ятнадцятої «леми» – опорні уваги свідомості, то він просто бере і починає викладати їх з першої до п’ятнадцятої. Це закладається не лише для складання іспиту з цієї програми, а воно має і прагматичний бік справи: коли мені треба викласти якусь тему. Тепер виникає питання: скільки це – «багато» чи «мало»? Ось тут я згадав про час, як специфічний освітній модус. Насправді, ми живемо у дуже жорстких умовах навчальних годин. Є елементи відліку, які змушують нас підлаштовуватися із програмами під цей хронологічний апріоризм. Він більш жорсткий, аніж ми собі уявляємо! Ми вчора провели дослідження: щоб просто прочитати українською мовою ці «леми», не додаючи жодного речення, необхідно чотири хвилини часу. Тобто, якщо ми поставили питання, а на іспиті це три питання, кожне з яких по чотири хвилини. Тобто це дванадцять, ну п'ятнадцять хвилин! ... Навіть на захисті кандидатської для представлення своїх результатів дається до п’ятнадцяти хвилин. Тобто, навіть це є елементом, який ми маємо враховувати. І от я уявляю собі, що з’являється у студента відповідь, або потреба викласти, хто такий Бенедикт де Спіноза. Рухаючись за цими «лемами», навіть не заглиблюючись у більш серйозний матеріал, він вже оголошує зміст цієї тематики. Саме тому перспектива руху до текстів – це вже четвертий рівень. Бо перший ми уклали, далі ми прописуємо «лему», видаємо посібник. І це вже є реальна перспектива руху до того, що потрібно.

Що нам, наразі, необхідно зробити? Ось цю концепційну розробку нам потрібно реалізувати у частину другу і так само розпочати роботу над посібником, який так само буде містити приблизно сто «лем». Оце дійсно та вимірна призма, у якій варто враховувати навіть такі делікатні елементи. Знову ж таки – чому п'ятнадцять «лем»? На одне питання три – чотири хвилини на відповідь. Так, я можу дати тридцять «лем», але тоді я даю переповнення, яке не буде враховано. Воно не матиме прагматичного, я б сказав, просвітницького, або освітнього значення. Це вже, так би мовити, для фахівців. Рівень бакалавра – це орудування матеріалом, який може бути використаний в прагматичній меті. Власне, ось така перспектива розвитку, яка передбачається найближчим часом. І тоді ми розуміємо, яка перекладацька діяльність має передбачати і наші зусилля. Тобто, під що нам потрібно шукати, які тексти обирати, що перекладати. Але скажу так, що для реалізації програми надзвичайно потужно можна залучати студентів. Тому що, ось ці невеликі переклади – це можуть бути елементи науково-дослідних семінарів, наукових семінарів, практикумів, які ми можемо вести саме із студентами. Ми чітко розуміємо і, так би мовити, починаємо заповнювати ось ті ніші, які фактично в українській культурі принципово відсутні. Дякую! Які ще є запитання? Прошу.

Хоменко І. В.: Ну я одразу хочу сказати, що це дійсно цікава справа. Ми вже говорили про це, але я не хочу повторюватися і затримувати час. Більш за все мені подобається те, що ми спираємося на першоджерела. Тому що, я вважаю, що Україна все-таки європейська держава і ми повинні знати хоча б європейські мови. Знати хоча б англійську мову. Я, як логік, звичайно, буду зараз про свої бажання говорити. Ну і звичайно, якщо вивчаються якійсь першоджерела, що стосуються історії філософії, то не можна бути професійним істориком філософії, не знаючи мову тієї людини, про яку ти говориш. Або потрібно тоді говорити про українських авторів, або про російськомовних авторів. Тобто про ті мови, які ми в принципі з вами знаємо. Звичайно, не можна говорити про Рене Декарта і не знати французької мови і, звичайно, латини. Я тільки «за»! І мені це дуже подобається. Звичайно, я також намагаюся, коли викладаю курси «логіки», спиратися на англомовні першоджерела, тому що ми в основному працюємо за англомовною літературою. Ще, що дуже подобається – це, звичайно, термінологічний апарат. Тому що я вважаю, що людина дійсно більш-менш щось знає. На шістдесят балів цього достатньо, адже вона вільно володіє термінологічним апаратом. І, звичайно, виникають певні проблеми. Наприклад, у магістрів, які вивчають аналітичну філософію, яка тісно пов’язана з логікою. А логіка викладається тільки на першому і на початку другого курсу. І ось, якщо студенти забули той термінологічний апарат, з яким вони працювали тоді, то вони приходять вже на магістратуру, відкривають ті першоджерела, які стосуються аналітичної філософії і починається інтерпретація, яка іноді викликає великі сумніви. Так, я чула деяких філософів, які намагаються щось розповісти в галузі аналітичної філософії, спираючись на якийсь логічний матеріал і просто чітко не знають, що це означає саме безпосередньо у логіці. І відразу хочу сказати, що ми вже говорили з Наталією Андріївною з цього приводу, що ми також хочемо певним чином переробити свої навчальні програми за тією структурою, яку Ви запропонували.

Тепер питання, які стосуються цього. Я подивилася, коли Ви давали Френсіса Бейкона у Вас було і українською мовою, і англійською мовою, і латиною, і російською мовою. Далі я бачу, ну наприклад, зараз у нас Бенедикт Спіноза: українська, голландська, гебрейська, португальська, латина, а російської мови немає. Рене Декарт так само. Так, також не має російської мови. Це спеціально було зроблено? Чи це уніфіковано, чи не уніфіковано?

Кононенко Т. П.: Ну як Вам сказати…У нас і стосовно літератури були питання: залучати російські варіанти, чи ні. У цій програмі, повірте, є багато речей, які потрібно доповнювати. Якщо Ви побачили, там не встигли, скажу відверто, додати транскрипцію четвертій, п’ятій темі. Тобто, вона сама ще потребує вдосконалення, але вже не структурного, а доведення до певного вишуканого, завершеного, уніфікованого вигляду. Тому, це ми й назвали – «концепційна розробка». Вона виглядає як пропозиція. Чому залишився Бейкон російською? Можливо, це було своєрідне підтвердження, усвідомлення того, про що ми сьогодні говорили. Що, навіть, на рівні імен, термінів, понять в «Философском наследии» ми маємо значну кількість довільних інтерпретацій. І ось тут ми бачимо, як російською він звучить. І опозиція хоч українською, хоч…ну латиною – вона інакше звучить, хоч англійською у двох транскрипціях, якщо ви звернули увагу буде звучати, як «Бейкон». Варіант пропозиційний: так Бекон чи Бейкон, Лейбніц чи Ляйбніц? Можливо, потрібно, все ж таки, буде додати, але чи буде це необхідно? Хіба що, як історичний факт. Чи варто додати, як сучасний стан вимовляння? мені важко сказати. В мене є приклад з моєї особистоїі сторії, коли я отримав трійку за те, що Берклі переклав як Беркелей. Всі поглумилися, а потім я беру і знаходжу текст-переклад XIX ст. російською мовою і там «Беркелей»! Так як: Берклі чи Беркелей? Розумієте: і так може бути, і так. 

 

(Виконала Дмитренко Олена з 40:58 до 1:11:13)

1) Хоменко І. В.: Як Ви ставитеся до відмінності у перекладі термінології? Дійсно, це достатньо актуальна на сьогоднішній день проблема в нашому українському філософському середовищі. Ви перекладаєте так, ми перекладаємо інакше, іноді ми не узгоджуємо ці переклади. Той самий термін «proposition» філософи перекладають одним чином, логіки іншим. Для логіків це, безперечно, «висловлювання». Тому, як Ви вважаєте, яким чином, можна узгодити програму?

Кононенко Т. П.: Дякую за запитання, якраз роздумую над цим. Я хочу виразити своє бачення перспективності здійснення певного наукового дослідження. Предметом науково-методичного семінару може бути будь-яка лема, яка застосовується. Тобто ми можемо розглянути «proposition» з історико-філософської точки зору, можемо обґрунтувати текстуально, де це зустрічається (який автор, в якій роботі застосовується), а можемо зробити предметом окремого науково-методичного семінару. Не взагалі говорити про цей термін, а розглянути конкретно авторів, які досліджують цей термін, тексти, в яких він наявний, і тоді на науково-методичному семінарі випрацьовуємо різні варіанти перекладу. Так, можливо, вдасться знайти відповідь в одному перекладі, а можливо, доведеться робити декілька синонімічних різновидів, в залежності від посилання на тексти. Тобто найголовніше тут те, що ми маємо можливість зробити будь-яку лему предметом окремого дослідження. Після цього ми видаємо бюлетень, де фіксуємо результат наших досліджень і рухаємося далі. Сучасна логіка дає таке різноманіття варіантів перекладу, що я вважаю, саме така спільна робота може дати можливість зрозуміти, як нам забезпечити викладання сучасних філософських напрямків 20-21 ст. через таку рутинну, але дуже цікаву роботу над кожним терміном.

(відео 41.42 – 44.13)

Хома О. І.: Я хотів би ще додати щодо цього. Ви дуже правильно зазначили, пані Ірино, що ця проблема уніфікування вжитку терміна є однією з найгостріших. Бо як же він може бути терміном, якщо вживається в різних сенсах. Проблема полягає у відсутності єдиного центру перекладу термінів. Результатом запропонованого нами підходу, я думаю, буде українська версія аналогу Лаландового «Технічного й критичного словника філософії» (лексикографічний опис основних сенсів ужитку термінів). А звідки ми знаємо, як взагалі вживати той чи інший термін? Необхідний ресурс, який би звів ці інформаційні потоки і показав наявний стан уживання того чи того терміната вказав на підстави (або на відсутність підстав) такого вживання. Тут необхідна спільна робота фахівців різних галузей науки.

2) Лактіонова А. В.:

1. Якщо вихідною позицією є те, що студент володіє англійською мовою і наявність браку перекладів українською мовою, то чому б не зробити уніфікований перелік видань англійською мовою, до якого могли б звертатися студенти?

2. Як бути з тим багажем (історико-філософські дослідження, статті, монографії, дисертації), який за роки незалежності сформувався? Це передбачається для засвоєння на рівні вже магістрів чи аспірантів, або взагалі не береться до уваги?

Хоменко І. В.: На семінарських заняттях другому курсу, наприклад, Ви даєте англомовні джерела, наскільки це є ефективним на сьогодні? Студенти читають?

Кононенко Т. П.: Це є дуже ефективним, студенти читають англомовні тексти. Той маленький досвід, який є, довів, що студенти читають, і почали читати, навіть, ті, хто ніколи не читав. Важливим є те, що не треба лякати обсягом. Краще давати невелику довідникову статтю, але яка буде дійсно опрацьована. З моєї точки зору, ми занадто звикли мислити загальними абстрактними поняттями. Ми не можемо вивчити все, ми можемо осягнути лише невеликий обсяг. Укладання маленького довідника на сто лем є зараз нагальним завданням для нас. Традиційно, ми формували раніше загальне абстрактне тло того, що треба прочитати, а потім задавали там пошук окремого терміну. Насправді, це не проблема студента, це проблема викладача – почати з цього терміну, а потім розширювати площину користування студентом цим матеріалом. Дуже важливим для викладача є уявляти, який обсяг матеріалу реально може охопити студент. Зараз на семінарах у нас зі студентами є спільне, чітко визначене завдання, наприклад, пройти 15 лем за два заняття. Це структурує роботу на семінарі, тому що кількість запропонованого чітко відповідає можливості його озвучити.

Хома О. І.: Є ще один важливий момент з англомовними виданнями: необхідно звернути увагу на бібліотеку нашого факультету, де таких видань практично немає. Отже, рекомендуючи літературу, ми маємо свідомо розраховувати переважно на ту, що перебуває у вільному інтернет-доступі (наприклад, на часткові версії Гугл-книги).

А щодо загальної організації програми, то вона передбачає різнорівневість. Передовсім вона пропонує засвоїти основу, без якої важко вважатися просто грамотним фахівцем. Але розкриття змісту кожної лексичної одиниці з мінімального набору передбачає, звісно ж, роботу з іншими поняттями, а це вже складніший рівень. Тобто, передбачається зростання рівня складності. Тобто, з базового рівня все починається, але жодним чином на ньому не закінчується.

(відео 53.37 – 57.41)

3) Гнатовська Г. В.: В даному контексті слід додати, що в програмі зазначено звучання гебрейською мовою, однак, це не гебрейська мова, це зображення латиною гебрейської мови. Для більшої ефективності, я думаю, можна змусити студентів не просто озвучувати, але й відтворювати на письмі, принаймні, в контексті китайської мови, наприклад. Інакше, аніж запам’ятати, як ієрогліф пишеться, можливості немає. Знати ієрогліф – це, передусім, його написати. Тому як Ви вважаєте, чи доречно вимагати від студентів і написати, а не лише озвучити терміни?

Кононенко Т. П.: Так, залік вже відбувався таким чином, що кожний студент повинен був відтворити один з лексичних тематичних модулів письмово на дошці. Повірте, це і для мене, як викладача, було несподіване випробування. Це є важливим зауваженням, тому що ми самі багато чого не бачимо з того, що стає дуже значним в контексті колективного наукового обговорення.

4) Титаренко В. А.: Я хотів запитати стосовно самого лекційного процесу, як він відбувається? У Вас вже був такий досвід, як Ви будували лекційний процес?

Кононенко Т. П.: Як я і розповідав: в мене розраховано дві лекції і два семінари на одну тему. І я знаю, що мені на першій лекції потрібно розглянути, умовно кажучи, вісім лем, а на другій – сім лем. І я їх розповідаю. Насправді, це дуже непросто, тому що і студенти бачать, що я не встигаю, і я це бачу. Оскільки в нашій системі освіти лише викладач знає скільки матеріалу було підготовлено і скільки він встиг викласти. Після цієї програми ситуація змінилась, так як час детермінований зазначеним планом, з яким ознайомлені і студенти. Коли я читаю матеріал лекційний, спираючись на леми, то студенти готуються до семінарських занять вже на основі цих коротких доповідей по кожній з лем. Це дуже інтенсифікувало заняття. Немає часу для дискутування, і таким чином, зникає схоластизована традиція.

Хома О. І.: Щодо досвіду викладання за цією схемою: на Декарта в мене припало п’ять лекцій, тобто пересічно сім лем на лекцію. Лема кладеться в основу викладення матеріалу. Такої інтенсивності видачі термінології до цього ще не було, іноді встигали опрацювати 10-15 понять протягом заняття. Студенти вказували, що термінів забагато, бо раніше вони їх стільки не чули. Однак визначити золоту середину щодо достатності/не-надлишковості термінів протягом заняття досить складно. Ми маємо справу, все ж таки, з курсом, який слухають не лише майбутні історики філософії. Отже, тут важливо не забувати про практичний досвід і зворотній зв’язок.

Кононенко Т. П.: Дякуємо за участь, за увагу, якщо залишились запитання, запрошуємо на кафедру. Ми вдячні нашим колегам за співпрацю і будемо планувати роботу на майбутнє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Наукові і науково-організаційні підсумки

 

Керівник науково-методичного семінару: Кононенко Т. П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук. 

Матеріали укладено на підставі особистих стенограм учасників науково-методичного семінару з історії філософії:

Йосипенко С.-В. С., студент;

Кхелуфі А. Н., студент;

Малюх Ю. Ю., студент;

Дикалюк М. С., студент;

Дмитренко О. А., студент. 

Проміжне узагальнення і попереднє редагування:

Йосипенко С.-В. С., студент;

Кононенко Т. П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Хома О. І., доктор філософських наук, професор;

Щербина Н. С., аспірант першого року навчання.

Науково-технічне забезпечення (зокрема: фото, відео та аудіо фіксація):

Туренко В. Е. кандидат філософських наук, науковий співробітник;

Дикалюк М. С., студент;

Малюх Ю. Ю., студент. 

Науково-організаційне забезпечення:

Кононенко Т. П. завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Бугров В. А., професор, кандидат філософських наук;

Соболєвський Я. А., асистент, кандидат філософських наук.

Засоби оприлюднення наукових результатів:

Кхелуфі А. Н., студент;

Соболєвський Я. А., асистент, кандидат філософських наук.

Відеозапис науково-методичного семінару:

Дикалюк М. С., студент;

Якушин Е.Ю., співробітник відділу ТЗН КНУ імені Тараса Шевченка.

Інтернет-редакція:

Кононенко Т.П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Соболєвський Я. А., асистент, кандидат філософських наук.

Стенографування:

Йосипенко С.-В. С., студент;

Кхелуфі А. Н. Е., студент;

Малюх Ю. Ю., студент;

Дикалюк М. С., студент;

Дмитренко О. А., студент.

Розшифровка стенограм:

Йосипенко С.-В. С., студент;

Кхелуфі А. Н. Е., студент;

Малюх Ю. Ю., студент;

Дикалюк М. С., студент;

Дмитренко О. А., студент.

1 проміжна редакція:

Щербина Н. С., аспірант першого року навчання;

Кононенко Т. П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Йосипенко С.-В. С., студент 2 курсу ОР магістр.

Авторська редакція доповідей:

Кононенко Т. П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук; 

Хома О. І., доктор філософських наук, професор.

Загальна редакція:

Кононенко Т. П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук.

Обговорено і схвалено учасниками науково-методичного семінару з історії філософії та членами кафедри історії філософії:

Кононенко Т. П., завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Алєксандрова О. В., професор, доктор філософських наук;

Хоменко І. В., професор, доктор філософських наук;

Бугров В. А., професор, кандидат філософських наук;

Хома О. І., професор, доктор філософських наук;

Лактіонова А. В., доктор філософських наук, доцент;

Бобошко Н. М., кандидат філософських наук, доцент;

Гнатовська Г. В., кандидат філософських наук, доцент;

Варениця О. П., кандидат філософських наук, доцент;

Кириченко М. С., кандидат філософських наук, доцент;

Туренко В. Е. кандидат філософських наук, науковий співробітник;

Щербина О. Ю., доктор філософських наук, доцент;

Демірська І. О., кандидат філософських наук, доцент;

Діденко Л. В., кандидат філософських наук, доцент;

Колотілова Н. А., кандидат філософських наук, доцент;

Кравченко Ю. М., кандидат філософських наук, МАН України;

Труш Т. В., кандидат філософських наук, доцент;

Ільїна Г.В., кандидат філософських наук, доцент;

Ільїна А. В. кандидат мистецтвознавства, Інститут філософії;

Соболєвський Я. А., асистент, кандидат філософських наук;

Боднарчук Л. С., асистент, кандидат філософських наук;

Титаренко В. А., асистент, кандидат філософських наук;

Зборовська К. Б. аспірант кафедри історії філософії;

Петленко І. В., аспірант кафедри історії філософії;

Савченко В. А., аспірант кафедри;

Солов'ян В.С., аспірант кафедри;

Пугач В.Я., студентка 3 курсу;

Тищенко М.В. студент;

Шадріна А.І, студент;

Літвінова О.М., студент;

Йосипенко С.-В. С., студент;

Кхелуфі А. Н., студент;

Малюх Ю. Ю., студент;

Дикалюк М. С., студент;

Дмитренко О. А., студент.