Автор - Ільїна Г.В.

 

 

ЗМІСТ

Передмова

Вступ

1.Проблеми вибору лексики

2. Компоненти словника

3. Критика словників

Список використаної літератури

Додаток: структура словників

 

 

ПЕРЕДМОВА

Ця оглядова стаття написана за результатами доповіді на IV Науково-методичному семінарі з історії філософії «Українська лексикографія ключових філософських термінів: Пропозиції щодо моделі укладання термінологічних змістів». Укладання словників є основою лексикографії. Остання в межах цієї практики діагностувала постійні проблеми, які постають,  а також виробила певні форми і «стандарти», що використовуються в процесі  роботи лексикографа.

Теоретичні аспекти цієї статті – основні етапи роботи над словником, компоненти словника та структура – ґрунтуються на матеріалах теоретичної лексикографії. Огляд і узагальнення філософських лексикографічних практик здійснено на основі англомовних словників філософії.

Завданням не було охопити всі різновиди і типи філософських словників, а лише обговорити можливі моделі укладання філософських змістів. Відтак основна  увага  приділяється словникам окремих персоналій. Найчастіше згадуватимуться словники, які виходили у серіях: Historical Dictionaries of Religions, Philosophies and Movements («Історичні словники релігій, філософій та рухів» - серія історичної лексики, яка виходить у видавництві Scarecrow Press та включає понад 100 випусків словників відповідної тематики); Bloomsbury Philosophy Dictionaries (до 2012 - Continuum Philosophy Dictionaries – філософські словники видавництва Bloomsbury, кожен з яких представляє терміни окремих постатей філософів) та Blackwell Philosopher Dictionaries (словники філософів видавництва Blackwell).        

ВСТУП

Лексикографія поділяється на загальну та спеціалізовану. Такий поділ заснований на тому, що існують «спеціалізовані» мови – мови, які привʼязані до певного предметного поля. Засоби та методи укладання філософських словників відносяться саме до спеціалізованої лексикографії.  

 

Металексикографія

 

Спеціалізована лексикографія стосується двох типів діяльності – створення словників і дослідження словників. Перша є практичною лексикографією, тоді як дослідження словників та формування теорії лексикографії відноситься до металексикографії (рис.1).

  

 

 

Рис.1 Дослідження словників у структурі спеціалізованої  лексикографії [21].

 

Дослідження словників як напрям металексикографії може стосуватися трьох ключових аспектів:

1) дослідження користувачів – при створенні словників досить значна увага приділяється питанню того,  як задовольнити потреби і запити тих користувачів, для чого розробляються способи вивчення аудиторії  (рис.2);

2) критика словників – розвідки у цьому напрямі ведуться задля формування ефективної системи оцінювання наявних словників;

3) систематичне дослідження словників – проводиться задля створення нових або покращення існуючих теорій створення словників [21, с. 31].

 

 

Рис.2. Приклад сегментації користувачів словників.

За джерелом: [18]

 

Типи спеціалізованих словників

 

У цілому при укладанні словників можуть виникати два основних типи проблем – це проблеми а) лінгвістичного  характеру, пов’язані із особливостями спеціалізованих мов, а також із проблемами перекладу термінів з однієї мови на іншу; б) енциклопедичного характеру, пов’язані з формуванням безпосередньо енциклопедичної частини спеціалізованого словника.

Класифікація словників у лексикографії здійснюється відповідно до тих проблем, які виникають у процесі створення словника.

 

 

Рис. 3 Типи спеціалізованих словників

Складено на основі джерела: [21]

 

Наведена вище типологія ставить питання про те, як організувати словниковий матеріал (1), які проблеми виникають при перекладах термінів з однієї мови на іншу (2-5) та в умовах культурно залежних галузей знань (7).

Окремої уваги можуть заслуговувати проблеми предметного поля, що охоплюється словником (6) – багатопрофільні спеціалізовані словники охоплюють кілька предметних сфер (наприклад, «Cловник науки і технологій» [11]), однопрофільні зосереджені на одному «профілі» (наприклад, «Оксфордський словник філософії» [2]), а суб-профільні, відповідно, на одній підтемі («Словник візуального дискурсу» [13]; «Історичний словник естетики»[17]; «Словник Декарта» [15]).  Очевидно, проблема охоплення предметного поля регулярно постає у процесі відбору термінів – відповідно до цього критерію можна класифікувати філософські словники.

 

Словники з філософії

 

Філософські словники можуть намагатися охопити якомога ширше коло основних філософських проблем, або ж, навпаки, орієнтуватися на окрему предметну область чи на вузьку спеціалізацію. Відповідно, можна виділити:

1. Загальні словники з філософії. Прикладами можуть бути «Oxford Dictionary of Philosophy» [2], «Cambridge Dictionary of Philosophy» [5]. Здається, такі словники намагаються охопити усі ключові імена світової філософії, усі її основні течії та напрями. Також прикладами загальних словників є ті, які обмежують своє предметне поле, проте все одно покривають досить значну частину філософії – наприклад, «Edinburgh Dictionary of Continental Philosophy» [16] зупиняється лише на континентальній філософії, проте все одно охоплює досить багато напрямів і течій.

2. Словники, які охоплюють один дискурс або напрям, або ж вирішують одну філософську проблему. Так, «Dictionary of Visual Discourse» за авторством B. Sandywell досліджує філософські аспекти сучасного візуального дискурсу [13]; «Historical Dictionary of Feminist Philosophy» [8] є прикладом словника, який зупиняється тільки на одному напрямі – феміністичній філософії, а «A Chinese-English Dictionary of Chinese Philosophy» [14] є китайсько-англійським словником китайської філософії, він вирішує філософські проблеми, які виникають при англомовній інтерпретації термінів китайської філософії.

3. Словники певного історико-філософського періоду. Прикладами є: «Historical Dictionary of Ancient Greek Philosophy» [12], «Historical Dictionary of  Medieval Philosophy and Theology» [4] тощо.

4. Словники персоналій. Ці словники присвячені окремим філософами – наприклад, «The Descartes Dictionary» [15], «Historical Dictionary of Hume’s Philosophy» [10].

Слід зазначити, що словники, які відносяться до пунктів 2-4, досить часто виходять відразу серіями – відомими в них є видавничі проекти Bloomsbury Philosophy Dictionaries, Historical Dictionaries of Religions, Philosophies and Movement та інші.

 

Рис.4. Класифікація філософський словників.

 

5. Інші види словників. Звичайно, класифікація, наведена вище, не повна. До неї не віднесені багатопрофільні словники та енциклопедії, які містять статті про філософію та філософів; глосарії, які є складовими частинами певних філософських текстів; псевдофілософські глосарії тощо. Окремого дослідження вимагають Інтернет-енциклопедії (напркилад, Wikipedia, яка, незважаючи на фактор неперевіреності інформації, є впливовим ресурсом в силу своєї популярності, охоплюваності та глобальності; Internet Encyclopedia  of Philosophy, Stanford Encyclopedia of Philosophy, Routledge Encyclopedia of Philosophy Stanford Encyclopedia of Philosophy та інші Інтернет-проекти, включаючи і сам лексикон сайту http://www.hphd.kiev.ua), які сьогодні стають окремим словниковим жанром і вимагають спеціального дослідження. Також існують такі проекти, як біографічні словники [3]; не кажучи вже про виданий знаменитим Д. Денетом «Філософський лексикон» [7], в якому подані іронічні значення термінів, що покликані з гумором описати філософські стереотипи, чи бунтарський «Словник не-філософії» [9] Ф. Ларуеля.   

 

1. ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ ЛЕКСИКИ

 

На підготовчому етапі роботи над словником лексикографові доводиться  приймати цілий ряд рішень – які терміни обрати для словника? Якими критеріями при цьому користуватися? Лексикограф часто інтуїтивно укладає до словника ті леми, вирази, енциклопедичні дані, які, на його думку, можуть бути в нагоді користувачам словника. І ця випадковість критикується [21].

Відповідно, для рішення цієї проблеми використовуються кількісні та якісні методи досліджень (Рис.4).

Рис. 5. Типи опитувань в спеціальній лексикографії.

 

Нижче ми бачимо два приклади опитувань, які проводилися задля вирішення проблеми вибору леми.

Приклад 1 (Рис.5). У експертів питали, як часто вони використовують певні терміни – щодня, щотижня, щомісяця, ніколи. На основі цього була підрахована частота вживання певних термінів (у відсотках).

 

 

Рис. 6. Приклад опитування

Джерело: [21]

 

Приклад 2. Цей протокол веде перекладач (Рис.7). У першій колонці він має вказати проблему, яка виникла, у другій – за допомогою чого вона вирішувалася (включаючи усну допомогу),  третя колонка призначена для коментарів, а у четвертій – фіксується час, потрачений на вирішення проблеми. На рис. 8 показаний приклад обробки такого протоколу.  

 

Рис. 7. Протокол для обробки перекладних термінів

Джерело: [21]

 

Рис. 8. Приклад обробки інформації по протоколу.

Джерело: [21].

 

При виборі леми є чотири можливості, при яких до словника увійде: 1) тільки спеціальна лексика; 2) терміни спеціальної лексики та інші вирази, які не відносяться до звичайної мови; 3) усі вирази, які, як припускається, будуть поставати регулярно; 4) вирази, які виникають з визначеною мінімальною частотою в заданому лексикографічному корпусі [21].

Вважається, що варіанти 1 і 2 призначені для користувача, який обізнаний і з темою, і з мовою словника; варіант 3 – для будь-якого користувача; при варіанті 4 – ми не можемо бути переконані, що всі необхідні для користувача лексикографічні одиниці будуть охоплені, оскільки вагомою може бути не стільки постійність виникання слова, а його зрозумілість [21]. Таким чином, ці чотири варіанти демонструють вибір, який слід здійснити лексикографу при укладанні словника.

Отже, проблема вибору лексики, яка постає на етапі підготовки до укладання словника, передбачає ряд рішень, які приймаються лексикографом на основі дослідження користувачів, теми та предметного поля словника, а також на основі кількісних та якісних методів дослідження наукового середовища, яка

 

2. КОМПОНЕНТИ СЛОВНИКА

У лексикографії були розроблені рекомендації щодо основних компонентів, з яких має складатися кожен словник. До них відносяться:

1. Зміст

2. Передмова

3. Вступ

4. Керівництво користувача

5. Енциклопедична частина

6. Граматика словника

7. Список слів

8. Індекс

9. Додаток

 

Звичайно, конкретний вибір компонентів залежить від  специфіки словника, користувачів, предметного поля та інших критеріїв. Проте в багатьох словниках дотримано такої послідовності, що можна продемонструвати на прикладі історико-філософських словників персоналій. Розглянемо ці приклади детальніше.

1. Зміст

На малюнку нижче розташовані змісти чотирьох словників – це (зліва направо) словник Descartes and Cartesian Philosophy Dictionary [1], словник The Descartes Philosophy [6] із серії Blackwell Dictionary, The Descartes Philosophy із серії Bloomsbury Philosophy Dictionaries [15] та Historical Dictionary of Humes Philosophy [10].  Словники із різних серій, написані різними авторами. Як бачимо, алгоритми в кожному змісті закладені практично однакові, хоча в деталях вони відрізняються. Це пояснюється тим, що практика укладання словників розробила певні конвенції, яких зазвичай дотримуються при роботі зі словниками.

 

Рис.9. Змісти словників [1; 6; 15; 10].

 

2. Передмова

Передмова містить інформацію про вміст, цільову групу, потенційну цінність словника для очікуваних користувачів. До передмови рекомендується включити такі складові [21]:

1. Функції словника (переклад, виклад основних термінів певної теорії чи певної персоналії тощо).

2. Предметне поле словника  (окреслення меж тем, які охоплює словник)

3. Цільова група (наприклад, особливість очікуваних користувачів).

4. Емпірична база, джерела та критерії вибору термінів.

5. Охоплення словником предметного поля. 

6. Інформація про лексикографів  та інших осіб, включених в предметне поле словника, подяки тощо [21].

Наведена інформація не обовʼязково є строго формалізованою – часто вона дається в довільній формі. Наприклад, передмова до словник Д. Гʼюма дає інформацію про те, що словник не призначений для спеціалістів, його ціллю не є допомогти читати Гʼюма. Його покликання – окреслити форми юмівської філософії.  Словник історичний. Він містить як терміни філософії мислителя, так і статті про інших філософів, які вплинули на нього так чи інакше. Він містить імена не дуже відомих мислителів, таких, як Ralph Cudworth, George Campbell, and Richard Price, тому що вони були важливими для Гʼюма [10].

Коли йдеться про невеликі словники з незначною кількістю авторів, то лексикограф(-и) часто обмежується загальними міркуваннями щодо того, чим він керувався при формуванні змісту словника. При наявності великого колективу авторів іноді даються більш детальні роз’яснення. Наприклад, The Edinburgh Dictionary of Continental Philosophy описує в передмові формат статей (від 250 до 1000 слів за виняком кількох дослідницьких статей у 2,500 слів), ґрунтовно описує робоче визначення «континентальна філософія», яка є предметним полем словника, і пояснює, чому певні персоналії, які не є суто філософами (Фрейд чи Соссюр) потрапили у словник [16].

Таким чином, передмова містить важливу інформацію щодо того, які рішення були прийняті лексикографами в процесі укладання словника, аргументація цих рішень та пояснення винятків.

 

Рис.10. З перших слів передмови «Словник Декарта» [15] вказує на аудиторію та призначення видання.

 

3. Вступ

Тут уточнюється інформація з передмови: описується емпіричний базис, а також композиція подальшого тексту.

Іноді пишеться металексикографічний вступ – він пояснює теоретичні засади та передумови формування словника.

Вступ може бути різний за обсягом і змістом. Він є творчою частиною словника, тому автори та редактори словника самостійно приймають рішення, що і як описувати у вступі.

 

Рис.11. Вступ (на прикладі «Історичного словника філософії Гʼюма» К. Меріла [10]).

 

4. User’s Guide - керівництво користувача

У цій частині подається три види інформації: 1) тип інформації – які типи  інформації можуть бути знайдені в окремих складових словника; 2) як систематизовані та організовані різні типи інформації; 3) як взаємоповʼязані компоненти словники, організація перехресних посилань і  т.п. Керівництво користувача має дати відповідь на чотири запитання: яка інформація може бути знайдена в яких компонентах? Як ця інформація систематизована – згрупована, розміщена, поєднана? Як поєднана між собою інформація з окремих компонентів? Як найпростіше і найшвидше отримати необхідну інформацію? [21]. Також тут пояснюються абревіатури, перехресні посилання тощо.

Для історико-філософських словників,  особливо для тих, які концентрують увагу на окремих персоналіях або на певних періодах,  характерними є така структура подачі матеріалу:

1. Нотатка для читача

2. Абревіатура

3. Хронологія

 

 

Рис.12. Абревіатури і посилання з «Історичного словника філософії Гʼюма» К.Меріла [10] (фрагмент). Слід звернути увагу на те, що описуються не тільки ключові праці Д.Гʼюма, які цитуються далі в словнику, але й видання, на які посилається автор, та обґрунтування того, чому саме ці видання обрані. Акуратна робота з основними текстами є ознакою словників такого типу.

 

Рис. 13. Хронологія з «Історичного словника філософії Гʼюма» К. Меріла [10] (фрагмент). Коротко окреслює ключові історичні події епохи, головні філософські праці Д. Гʼюма та його попередників, поворотні події життя самого Д. Гʼюма.

 

5. Енциклопедична частина

Власне основна частина словника. Подається залежно від того, яким є зміст, тип і т.д.

При складанні словника важливо пам’ятати цільову групу: від неї залежить, скільки буде ілюстрацій, як будуть описані терміни, наскільки складною буде мова, чи подавати зміст всіх термінів окремо і т.п.

 

Рис. 14. Стаття Perception зі словника Д. Гʼюма (уривок) [10]. Виділений текст – цитата із першоджерела (виділення моє): якщо для вітчизняної традиції цитування у статтях словниках не є характерним, то для англомовних словників персоналій це, навпаки, типово.

 

6. Граматика словника

Окрім словникової інформації, спеціальні лексикографічні словники мають подавати лінгвістичну інформацію – ту, яка може відповідати на потреби користувача. Наприклад, незвичне вживання, граматичні особливості лексичних одиниць тощо.

 

7.  Список слів

Є головний список слів, а є допоміжний. Існують критерії, за якими визначається, які слова потраплять у головний, а які у допоміжний.

 

8. Індекс

Якщо список слів включає перелік статей словника, то індекс включає ключові слова зі словника, які не стали заголовками статей.

 

9. Додатки

У словниках філософій іноді в додатки виноситься хронологія, в Оксфордському та Кембриджському словниках філософії також є додаток, який пояснює логічні символи [2; 5]. Насправді, можливості для додатків досить значні.

 

БІБЛІОГРАФІЯ

Ця частина присутня не у всіх словниках, але обовʼязкова для окремих різновидів (зокрема, словників персоналій). Наприклад, в «Історичному словнику філософії Гʼюма» бібліографія досить широка, і для зручності користувача поділена на 12 частин, деякі мають підрозділи (Рис.15).  

 

Рис.15. Зміст бібліографії «Історичного словника філософії Гʼюма» [10].

 

Окрім того, у вступі до бібліографії К. Мерілл – автор словника – супроводжує кожен розділ детальним описом.

 

Рис. 16. Уривок з вступу до бібліографії «Історичного словника філософії Гʼюма» [10]: описуються ключові видання

 

Таким чином, існують традиційні форми укладання філософської лексикографії, які визначені відповідно до змісту, предметного охоплення, функцій та читачів словника.  

 

3. КРИТИКА СЛОВНИКІВ

Критика словників є окремим напрямом лексикографії і має такі функції: опис, оцінювання, мотивація, рекомендації.

Окрім того, філософи не могли утриматися від запитування про те, чи є самі по собі словники найкращою формою для філософії? Наприклад, «Словник не-філософії» Ф. Лауреля критикує словники філософій. «Словник є лексичною проекцією енциклопедії, якою є кожна філософія; - стверджує дослідник, - але навіщо найбільш строгому і найбільш радикальному – і, отже, найбільш реальному, – мисленню, яким є філософія, мати двійника, який також подвоюється,  і навіщо філософії знаходити свою карикатуру в словнику та енциклопедії? Це не проблема розподілу філософії та енциклопедії, але розрив союзу мислення і філософської форми. Це філософська форма сама  по собі повинна бути призупинена формою енциклопедії для того, щоб розробити «не філософську» думку або «не-словник», тобто, більш конкретно, не «не-філософський словник». Отже, це знову-ж таки питання проблеми ідентичності словник, в першу чергу в його філософській формі – і проблема «філософського словника» [9, с. 31]. 

 

 

Рис.17. У своєму «Словнику не-філософії» Ф.Ларуель пропонує альтернативний погляд на сутність філософських словників.

 

Таким чином, філософські словники є однією з базових форм укладання філософської лексикографії. При укладанні словників прийнято керуватися формалізованими й описаними в металексикографії формами впорядкування текстів, і їх зазвичай дотримуються як загальноприйнятих «конвенцій» словникового «жанру».

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Філософські словники

1. Ariew R., Des Chene D., Jesseph D., Schmaltz T., Verbeek T. Historical Dictionary of Descartes and Cartesian Philosophy. 2nd ed. – Rowman and Littlefiled, 2015. (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements).

2. Blackburn S. The Oxford Dictionary of Philosophy. – Oxford University Press, 2016. (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements).

3. Brown S., Collinson D., Wilkinson R. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers. – Routledge World Reference, 2002.

4. Brown S., Flores J. Historical Dictionary of  Medieval Philosophy and Theology. - Scarecrow Press, 2007. (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements).

5. The Cambridge Dictionary of Philosophy. 2nd ed. /ed. by R. Audi. – 1999.

6. Cottingham J. A Descartes Dictionary. – Blackwell Publishers, 1993. (The Blackwell Philosopher Dictionaries).  

7. Dennet D., Steglich-Petersen A. The Philosophical Lexicon. 9th ed.– 2008.  – URL: http://www.philosophicallexicon.com.

8. Gardner C. Historical Dictionary of Feminist Philosophy. - Scarecrow Press, 2006. (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements, No, 64).

9. Larouelle F. Dictionary of Non-Philosophy. – Minneapolis, 2013.

10. Merrill K. Historical Dictionary of Hume’s Philosophy.  – Scarecrow Press, 2008. (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements).

11. Morris C. Academic Press Dictionary of Science and Technology. – Academic Press, 1992.

12. Preus A. Historical Dictionary of Ancient Greek Philosophy. – Scarecrow Press, 2007.  (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements, No.78)

13. Sandywell B. Dictionary of Visual Terms. A Dialectical Lexicon of Terms. – University of  York, 2009.

14. Shangxing G. A Chinese-English Dictionary of Chinese Philosophy. - Shanghai Foreign Language Education Press, 2010.

15. Smith K. The Descartes Dictionary. – Bloomsbury, 2015. (Bloomsbury Philosophy Dictionary).

16. The Edinburgh Dictionary of Continental Philosophy / ed. by J.Protevi. – Edinburgh University Press, 2005. 

17. Townsend D. Historical Dictionary of Aesthetics. - Scarecrow Press, 2006. (Historical Dictionaries of Religions, Philosophies, and Movements)

 

Теоретична лексикографія

 

18. Atkins B., Rundell M. The Oxford Guide to Practical Lexicography. – Oxford University Press, 2008.

19. Hartmann R., James G. Dictionary of Lexicography. – Routledge, 2002.

20. Jackson H. The Bloomsbury Companion to Lexicography

21. Manual of Specialized Lexicography. The preparation of Specialized Dictionary/ Ed. by H.Berngelholz, S.Tarp. – Amsterdam/Philadelphia, 1995.

22. Sergeant Ph. Lexicography as a philosophy of language. – Language Sciences 33 (1), 2011.

 

ДОДАТОК

 

Структура словників

 

Структура словника відсилає до взаємозв’язків компонентів словника. Макроструктура показує взаємозв’язок компонентів словника, а мікроструктура – компонентів окремої словникової статті. Нижче у таблиці представлені основні компоненти словника та їх опис.

 

 

Тип структури

Опис структури

1.

РОЗПОДІЛЯЮЧА структура

(Distribution structure)

Структурний розподіл інформації по різних частинах словника. При такій структурі інформація може подаватися в індивідуальних статтях, рамкових статтях, як окремий компонент (розділ в граматиці словника); посилання можуть бути зроблені на певні книги (поза словником).

2.

АЛФАВІТНА макроструктура

Макроструктура списку слів – це поєднання лем у списку слів. У даному випадку – за алфавітним принципом.

3.

СИСТЕМАТИЧНА макроструктура

 

Не за алфавітним, а за змістовним принципом

 

4.

МІКРОСТРУКТУРА

 

Словникова мікроструктура показує інформацію, яка стосується леми. Якщо розглядати мікроструктуру словникової статті, то вона може бути поділена на сфери, кожна з яких містить певний тип інформації.

А) Традиційно лінгвістична інформація в словниковій статті постає відразу після леми. Граматична інформація розглядається як така, що стосується леми.

Б) Колокації подаються в окремому полі. Іноді у випадковому порядку.

В) Приклади. До чи після колокацій. Іноді – у формах цитати.

5.

РАМКОВА структура

 

Вирішує проблему того, як взаємовідносяться основні компоненти словника між собою.

6.

КРОС-РЕФЕРЕНТНА структура.

 

Структура посилань у словнику. Розрізняються перехресні посилання всередині словника і зовнішні посилання (тобто на зовнішні джерела).

7.

Структура ДОСТУПУ

 

Зовнішня – посилає користувача до інформації в словнику; внутрішня – посилає користувача до інформації всередині статті.