Зміст статті

 КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 

кафедра історії філософії  

У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті відбувся ДРУГИЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ СЕМІНАР З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ «Українська лексикографія ключових філософських термінів китайської мови». 

Були розглянуті наступні терміни: 

 

– дао,      – де,     – інь,      – ян,      – йоу,       – у,      – сюй,       – лі,      – тянь,     – жень,    – жень,     – мін,     – мін,                – сінь,       – сінь,       – чжи,       – чжи 

 

за наступними параметрами: 1) усталені способи перекладу термінологічних та не термінологічних значень ієрогліфів у перекладі українською мовою; питання транскрипції; 2) візуальне та аудіальне (фонетичне) представлення термінів у автентичному контексті сучасної китайської мови; 3) етимологічний та структурно-семантичний аналіз ієрогліфів з наведеного переліку; 4) визначення головних змістовних параметрів вживання цих термінів у філософському дискурсі Китаю та ключових першоджерел їх реконструкції.

 

Були обговорені найбільш плідні шляхи впровадження цих лексичних одиниць до українського філософського лексикону та у навчальний процес зі спеціальності філософія та спеціалізації історія філософії, зокрема.
Доповідачами виступили філолог-китаїст, викладач Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ІСАЄВ Сергій Сергійович та доцент кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка БОКАЛ Ганна Василівна. У роботі семінару взяли участь 24 особи. З них: 2 доктори наук, 8 кандидатів наук, 1 професор, 4 доценти, 1 старший науковий співробітник, 2 наукових співробітники, аспіранти та студенти філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На науково-методичному семінарі були представники: філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України.
 

 

М А Т Е Р І А Л И 

ІІ Науково-методичного семінару з історії філософії 

«Українська лексикографія ключових філософських термінів китайської мови» 

 

Кононенко Т.П.: Оголосив про початок роботи ІІ Науково-методичного семінару з історії філософії, який запровадила кафедра історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Повідомив про заплановану тему семінару та порядок денний (програму) наукового заходу. Обґрунтував необхідність розгортання україномовних лексикографічних досліджень у галузі історії філософії.

 

Зазначив, що предметом нашого осмислення є освітнє середовище: яка причина необхідності дослідження цих термінів? – бо вони присутні у нашому безпосередньому середовищі, освітньому середовищі побутування філософії і історії філософії, зокрема. Складають лексичну культуру освітньо-наукової спільноти. Але потрібно зробити лексикографічну ревізію цих термінів. Потрібне нове ставлення до поняття «джерела» в історії філософії. Наприклад, під час обговорення підстав і засобів сучасного відтворення властивостей тих чи інших термінів, яким послуговуються філософи і історики філософії – постало питання: як можна відбити елементи фонем, які присутні, зокрема, у китайській мові? Оскільки фонетична тонова основа мови безпосередньо визначає зміст того чи іншого писемного знаку.

 

Важливо, також, невпинно усвідомлювати, що ми маємо працювати не лише над китайською термінологією, а й, водночас, створювати українську наукову мову. Існує одне істотне упередження, яке виразно гальмує розвиток термінологічного джерелознавства в історії філософії – це безпідставна впевненість у тому, що дослідник володіє належним чином українською мовою. Таке упередження має доволі гротескний вигляд – якщо досліднику певний український термін-відповідник іншомовному слову-терміну не відомий, то його, відтак, і не існує! Маємо розширити поле дослідницьких розвідок:

 

Чому виникають терміни? Чи є вони полікультурними? Є, наприклад, терміни китайською мови, де ми не відшукаємо прямого відповідника і нам потрібно відшукати наш засіб відбиття змісту цього терміну, тобто, визначитись, як ми його усвідомлюємо. Можливо, це буде один термін, а можливо й синонімічний комплекс термінів. Зрештою ми маємо прийти до технологічного відтворення іншомовних термінів нашою рідною мовою. Ми розвиваємо історико-філософську українську мову, що надасть зміст тим чи іншим термінам.


 

 

Бокал Г.В.: Студенти, зазвичай, ідентифікують філософські терміни завдяки філософській термінології. У нас прийнято вважати, що існує усталений лексикон філософських термінів, які є суто філософськими і це, фактично, є штучна філософська мова без застосування якої жоден текст не може бути визнаний як повноцінно філософічний. 

Не всі сьогодні згодні з тим, що на сході існує певна філософічність суто північно азійської традиції та суто південно азійської традиції, бо вони постають як специфічний тип філософування. Філософ нібито має довести філософічність давніх традицій. Наприклад, 

Кобзєв розділяє китайську філософію на: 

1) Класичну китайську філософію 

2) Китайську філософію під впливом буддизму 

3) Вестернізовану китайську філософію 

Коли ми говоримо про суто китайську філософію (без вестернізації), то ми опиняємося у цікавій ситуації. З одного боку, коли ми працюємо з китайською філософією то неминуче виникає відчуття розпізнавання. Ми розпізнаємо, що є філософія, є філософські проблеми, є філософські терміни. З іншого боку, коли ми з цим всім працюємо, то нам потрібно аргументувати, що це дійсно наше розпізнавання, а не наша ірраціональна забаганка дослідника. Яким чином ця аргументація можлива? Це актуальне і абсолютно відкрите питання. 

Здійсненність філософської думки може відбуватися на декількох рівнях: 

1) якщо ми говоримо, що філософія обов'язково мусить бути виокремлена з інших форм духовної творчості, як це нам пропонував Гегель, то тоді дійсно про китайську філософію говорити складно. 

2) якщо ми відмовляємось від такої вимоги, то у нас виникає питання: чи філософська творчість – це обов'язково філософська проблема? Принциповим є те, що у китайській філософії є низка понять, які самі по собі становлять і проблему, і питання. 

Терміни китайською філософії становлять основу проблемного поля, а якщо вони становлять основу проблемного поля, то, у такому випадку, ми мусимо визнати, що ці терміни становлять кістяк того, що ми називаємо філософічністю китайської філософії. 

Перелік термінів, які для нас постають як ключові: дао,  де,  інь,  ян, тянь,  лі,  йоу,  сюй,  жень,  джи,  сінь. Деякі з цих понять перекладаються, а деякі – ні, деякі по-різному транскрибуються. Кожен з цих ієрогліфів має багато смислових навантажень. Більшість з цих ієрогліфів можуть бути одночасно й іменником, і дієсловом, і прикметником.  

Щоб зрозуміти китайський філософський текст, і, зокрема, терміни, що в ньому вживаються, потрібно зануритися у контекст. 

Говорячи про китайські терміни, ми будемо аналізувати сам термін, його ієрогліф, транскрипцію, етимологію та зміст.  

Ісаєв С.С.: Термін «ієрогліф» ἱερογλυφ був запозичений з давньогрецької мови. Термін «ієрогліф» дослівно позначає :

– «священні письмена, що вибиті на камені». 

 Китайською мовою ієрогліф називається  汉字 «хань-дзи». «Хань» – це слово яким китайці позначають себе. Самоназва китайців – «ханьці». Існують складні і прості ієрогліфи. Ієрогліф «хань» означає чоловіка, що стоїть біля води на землі. Цей ієрогліф походить від слова «хань-шуй», що позначає приток ріки, навколо якої велося землеробство. У давньому варіанті цього ієрогліфа можна побачити ліворуч стилізоване зображення річки, а праворуч людину і внизу – землю. 

 

Перші згадки про ієрогліфіку відносяться до VI тисячоліття до н.е. Але ми не можемо співвіднести ці ієрогліфи із сучасними ієрогліфами. Перший словник у Китаї був створений на початку нашої ери, його назва «Шуо-Вень», і він нараховував близько 9000 ієрогліфів. У ХІХ ст. був створений словник, який нараховував 50 тисяч ієрогліфів, а один з найбільш поширених сучасних словників китайської мови нараховує близько 11 тисяч ієрогліфів. Щоб співвіднести кількість цих ієрогліфів можна навести приклад: людина, яка закінчила середню школу у Китаї володіє близько 1,5 тисячами ієрогліфів, а яка отримала вищу освіту – приблизно 3,5-4 тисячами ієрогліфів. В основному у друкованих виданнях використовується близько 7 тисяч ієрогліфів.

Найбільший за кількістю рис ієрогліф нараховує 60 рис, він позначає чотирьох драконів, а його значення – «багатослів'я», «багатослівний». Найбільший ієрогліф у світі придумали японці, цей японський ієрогліф означає: «споглядати за політом дракона у небесах», він налічує 80 рис.

Трансформація ієрогліфіки відбувалася впродовж всього часу її існування. Першим хто зробив уніфікацію  ієрогліфіки був перший імператор Китаю – Цінь Шихуанді, тобто він зміг вперше уніфікувати місцеві ієрогліфи у єдину систему. Існує велика різниця між знаком і його прочитанням. У китайській мові існує багато діалектів. Деякі філологи розглядають їх як окремі мови. Єдине, що їх об'єднує – це спільні ієрогліфи, але вони мають різне прочитання. Як приклад: «Гонконг» – це південне звучання, а класична версія звучання – «Сянган». Тобто це одні й ті ж ієрогліфи, які мають різне звучання. 


 

Китайська мова – тонова. У китайській мові існує 4 тони. Тобто, один і той самий набір фонем, але, залежно від зміни тону звучання змінюється й зміст ієрогліфа. Існують певні закони трансформації тонів з одного в інший. 

Прості ієрогліфи називаються «вень», а складні – «дзи». 

Китайці ставляться до своїх ієрогліфів винятково поважно. Вони вважають ієрогліфи священним писанням.

Чи існує спеціальна термінологія? У китайській мові не існує спеціальних ієрогліфів для термінології. Тобто для термінології використовуються ті ж самі ієрогліфи, що застосовуються й у буденному житті. Потрібно звертатися до контексту, щоб виявити: чи це застосовується термін чи звичайне слово.

У китайців довгий час були проблеми з тим, як слід записувати транскрипцію. Вона їм була просто не потрібна, бо вони свою мову не викладали іноземцям. Повноцінна транскрипція виникла лише у ХХ ст. за часів Китайської Народної Республіки. Ця транскрипція використовує латинські знаки. Вона найбільш точно передає звучання китайських ієрогліфів. Оскільки китайці у повсякденному житті її не використовують, то самі вони відчувають певні ускладнення при транскрибуванні.

Ієрогліфи існують у двох формах: складні ієрогліфи і прості ієрогліфи. Тобто з самого початку ієрогліфи створювались не для того, щоб навчатись, а для того, щоб вести записи. Як правило, писемність до початку ХХ ст. була дуже складна і самостійно навчатись їй було дуже важко. У складній формі ієрогліфи проіснували до середини ХХ ст. Але масово процес спрощення почався за часів Китайської Народної Республіки. Залишилися 2 тисячі ієрогліфів, які використовуються у буденному житті.

______________________________________________________________

dào       дао (4 тон)  

Цей ієрогліф використовували практично всі вчення, що були на території Китаю, але по-різному цей термін трактували. Цей термін є ключовим для китайської філософії. Цей термін був проблемний для китайців, бо єдиним словом його пояснити не можна.

Як створювався цей ієрогліф:

Люди, які йдуть дорогою. Перший варіант цього ієрогліфа: ми можемо побачити перехрестя і внизу знак ока. Око як ідеограма, що символізує людину, тобто людина або люди, які йдуть дорогою. Перше значення Дао – це «шлях». Потім у другому варіанті замість ока з'являється нога, тобто людина, яка пересувається дорогою. Далі цей ієрогліф розвивається таким чином, що він набув конкретних форм: ліворуч – «нога, що йде», тобто «йти по дорозі», а права частина цього ієрогліфа означає «голову». Графічно цей ієрогліф змінився, але ці дві частини ієрогліфа залишилися й досі. У своєму останньому варіанті цей ієрогліф означає: ліворуч – «йти по дорозі», а праворуч – «голова», тобто «людина, яка йде по дорозі». 

З Дао усе починається і усе закінчується, воно скрізь і воно ніде. 

Значення:

1. Перехрестя, люди, які йдуть дорогою => дао – це шлях, яким хтось йде;

2. Людина, що пересувається дорогою;

3. Наявність суб'єкта, що проходить шлях, можливо, не існує наперед заданого шляху;

4. Дао постає як неосяжне;

5. Шлях, який проходить певна особа, але не вона цей шлях створює;

6. Одним словом Дао пояснити неможливо;

 

7. Шлях, маршрут, траєкторія руху, орбіта, відстань, дистанція, напрям руху, спрямування, правило, звичка, самовдосконалення та ін.


 dé   де (2 тон)

Термін поширений, але не всі філософські школи намагалися його використати. Ми маємо це поняття і у конфуціанстві, і у даосизмі. 

Цей ієрогліф складається з ока та перехрестя, що поєднане з ногою. Цей варіант існував протягом багатьох століть. Ліва частина – це «йти». Цей ієрогліф складається з трьох рис. Елемент зверху – це «прямо». Також є елемент «око». На пізньому етапі формування ієрогліфа з'явився останній елемент – «серце». Тобто вважалось, що де – це людина, що має високі моральні якості. Цей ієрогліф позначає «прямо йти», «прямо дивитися», «прямо відчувати серцем». Якщо це усе поєднати, то утворюються «високі моральні якості». Китайці використовували цей термін для позначення Німеччини (високоморальна держава). 

Значення:

1. Йти прямо, прямо дивитися, прямо відчувати серцем; 

2. Людина, яка має високі моральні якості;

3. Шляхетність, гуманність, чесність, істина, ідеальність, доброчинність, характер, душевна чистота, сила духу, гідність, добрий вчинок.

______________________________________________________________

yīn  інь (1 тон)

Цей ієрогліф має декілька читань, саме перший варіант – це філософський термін. 

Цей ієрогліф походить від (як можна побачити на малюнку) ліворуч: камені, які лежать на схилі, праворуч: зверху ієрогліфа – «сьогодні», внизу ієрогліфа – «хмари». Тобто тінь від хмар, що падає на гору. Із самого початку цей ієрогліф позначав «тіньову сторону гори». Тобто північний схил гори, або південний берег річки. Звідси і розвивалися всі основні значення цього ієрогліфа. В останньому варіанті (сучасний ієрогліф) цей ієрогліф складається з двох частин: ліворуч – гора, праворуч – місяць або тінь. 

Цей ієрогліф також означає жіноче, все, що пов'язане з жінкою. Крім того, має значення у фізиці як «негативний заряд». 

Інь є бінарною опозицією до Ян. 

Значення:

1. Тінь від хмар, що падає на гору;

2. Північний схил гори, або південний берег річки;

3. Все що пов'язано з жінкою;

4. У фізиці - негативний «заряд»;

5. Щось темне.

______________________________________________________________

yáng     ян (2 тон)

В сучасному вигляді: ліворуч – це гора, праворуч – це сонце. Перше значення цього ієрогліфа – це сонячний бік гори. У складному ієрогліфі ще була позначка кам'яного постаменту, на який у сонячний день клали жертву. Ці речі є позитивними (сонце, гора, шана до предків). Відповідно, Ян, на противагу Інь, означає позитивне начало, позитивну субстанцію, сонячні промені, тепло, життя, чоловіка. 

Три маленькі крапки у старому ієрогліфі позначають промені сонця. Потім цей елемент щезає і залишилося лише сонце. 

Інь не існує без Ян, але ієрархії Інь і Ян немає. Інь може перетворюватись в Ян і навпаки. Інь може стати Ян, а Ян може стати Інь, вони можуть перероджуватись. 

Значення:

1. Сонячний бік гори + приношення жертви у сонячний день;

2. Щось позитивне, позитивне начало;

3. Життя, чоловік, щось світле, сонце.


 ______________________________________________________________

yǒu   йоу (3 тон)

Буквально, це рука, яка тримає шматок м’яса. Смисл означується в тому, що «Я» маю щось у своєму розпорядженні. Населення в Китаї велике і проблема їжі для них існувала перманентно і навіть одне з найбільш поширених вітань було: «Чи ти вже поїв?» 

Найперший варіант – це було просто зображення руки, далі ієрогліф видозмінювався. 

Значення:

1. мати, володіти, бути власником, здобувати, набувати, оволодівати, бути наявним, жити, бути;

2. буття, набуття, присутність.

____________________________________________________________

wǔ   у ( 2 тон)

У парі до йоу іде ієрогліф у. В китайській мові він вимовляється як «ву», проте в транскрипції позначається, як «у». 

Ми бачимо жінку на малюнку, яка танцює, тримаючи в руках бичачі хвости. Дивно, що ієрогліф, який позначає «відсутність» зображує жінку. Від початку даний ієрогліф позначав танець, цей мотив і надав йому значення відсутності. Виникала ситуація плутанини: один і той самий ієрогліф позначає як відсутність, так і танець. Проблема вирішилась у такий спосіб: той ієрогліф, що позначав відсутність залишився усталеним, виник новий ієрогліф для позначення танцю.

Бокал Г.В.: Річ у тім, що в контексті так званого неодаосизму, ці терміни актуалізують причинності в утворенні певних визначностей. Ми говоримо про визначеність і  невизначеність. Ми не говоримо просто про відсутність, а про відсутність означеності, яка б надавала цьому «чомусь» буття, як «чогось», тому це «небуття» у власному сенсі властиво європейському, а невизначеність, як відсутність можливості дати відповідь на питання: «Що?». У неодаосизмі, в Хень-янь та в Ван-бі саме з цієї невизначеності формується визначеність, отож цей вислів: «Є буття в небутті» здобуває сенс, адже не у небутті, як ні в чому, а у небутті у сенсі того, що воно може бути чимось іншим, є буття. 

Значення:

1. небуття, не існування;

2. не мати, не володіти, не бути;

Приміром, є такий вираз: «є буття в небутті». 

______________________________________________________________

xū   сюй (1 тон)

У цікавий спосіб відбувалась трансформація і цього ієрогліфу: як ми бачимо – це голова тигра і гори; початково значення стосувалося явно видимих гір. З часом ієрогліф сюй графічно не трансформувався, але набув значення пустоти: як протилежність – явно видимі гори і пустота. Отож, у своєму розвитку ієрогліф отримав протилежне значення. 

Тигр графічно уособлює впадання чогось у вічі: забарвлення тигра дуже яскраве, його видно з далеку, адже він б’є контрастом. Гори виглядають як тигр – так само контрастно. 

Значення:

1. пустий, порожній, вільний, вакантний, чистий, хибний, фальшивий, слабкий;

2. отвір, пустота, відсутність, недолік;

3. лишати порожнім, не заповнювати.


 

____________________________________________________________

   лі (3 тон)

Жертовна посудина, у яку покладені дві зв’язки яшми. В Китаї з давніх часів одним з найбільш коштовних каменів вважається яшма. 

В конфуціанстві це ключове поняття, адже той, хто хоче стати шляхетною людиною – йти шляхом дао – має напрацювати у собі ці високі моральні якості де. Але все це отримується лише тоді, коли дотримуються норм лі. Ці церемонії – лі – не стосувалися простих людей – вони жили без лі – не могли досягти високих моральних якостей, це мало відношення лише до освічених – які мали певну освіту, певне розуміння. Імператор також змушений був дотримуватися лі, оскільки жертвопринесення відбувалося лише за чітко прописаною процедурою і жодним чином інакше. Приміром, перед святами, імператор відселявся з палацу в окреме місце, де він замикався, де тричі він дотримувався суворої дієти – від усього відмовлявся –мав очиститися перед спілкуванням з духами. Жертвопринесенню надавалося велике значення – це було спілкування з Небом. Для цього навіть імператору потрібно було очиститися, інакше – він був би не готовий. 

Великого значення мав цей ієрогліф у конфуціанстві, бо даоси були проти будь-яких комбінацій дій – вважали, що дотримання правил є причиною людських бід.

______________________________________________________________

tiān    тянь (1 тон)

Ієрогліф означає Небо. Як ви бачите, на малюнку видно людину, яка стоїть. Як це може позначати небо? Китайська думка розвивалась так, що коли людина стоїть, то вона маківкою звернена до Неба. Людина, спрямована маківкою до неба і є Небо. На самому початку цей ієрогліф позначав саму маківку, потім це значення втратилося і цей ієрогліф став означати лише Небо.

Небо, фактично, означає все. 

Можливі ще такі значення:

1. вся природа, вища істота – Бог чи пантеон богів;

2. час, пора;

3. своєчасність, імператор. 

______________________________________________________________

rén   жень (2 тон)

Як ми бачимо, в першому варіанті ієрогліфа – це людина, що вітається – зі складеними в привітання руками. З третього ієрогліфа щезла ця фігура і утворилася людина, яка стоїть на двох ногах. Ієрогліф широко вживається в повсякденному житті, в повсякденній мові – він найменше може слугувати філософським терміном. 

На філософські терміни не існує окремих ієрогліфів, але, приміром, є ієрогліфи для жертовних посудин. Певна жертовна посудина, яка використовувалася у визначений час має лише такий ієрогліф з властивим тільки йому значенням і жодних інших він не може мати. 

Значення:

1. людина, людський рід, людство, люди;

2. інші, деякі, хтось, дорослий, персона, особа, чоловік, громадяни, підлеглі, мілкий чиновник. 

______________________________________________________________

rén      жень (2 тон)

Попри те, що цей «жень» схожий на подібний «жень», він означає дещо інше. 

Ми знаємо, що це одне з головних понять конфуціанства, адже справжня людина повинна бути гуманною згідно певних правил.

Для китайців гуманність – це відношення людини до людини. Згідно логіки мало б бути намальовано дві людини, але вже такий ієрогліф існував на той час і означав «йти» - людина в русі. Тоді позначили одну людину в двох іпостасях, в кількості дві особи. 

З фонетичної точки зору два останні ієрогліфи абсолютно ідентичні. Значення стає зрозумілим у контексті застосування. 

Він має такі значення:

1. співчуття, милосердя, доброчинність;

2. гуманний, добрий.


 

______________________________________________________________

mìng      мін (4 тон)

Спочатку ієрогліф графічно зображував рот – тобто те, за допомоги чого дають наказ. Далі, згори ми бачимо знак, що вказує на палац і людину, яка стоїть навколішки: той, хто стоїть вище, віддає наказ тому, хто стоїть нижче.

Одне з цих значень – це доля. Доля – це також наказ. 

Значення:

1. розпорядження, веління, мандат;

2. списки імен, ім’я, назва, веління;

3. наказати, звеліти, покарати. 

______________________________________________________________

míng     мін (2 тон)

Цей ієрогліф означує ім’я. Тут вкрай прозора етимологія: перший елемент ієрогліфа – це місяць. Він складається з двох частин – місяць і рот. Що це означало? Коли насувалися сутінки і люди не могли бачити, хто саме наближується – вони кричали ім’я. Ужиткове значення стосувалось можливості впізнати, хто саме йде в темний час доби – аби прийняти людину, як свого чи чужого. Всі значення цього ієрогліфа пов’язані з іменем. 

Бокал Г.В.: У даному контексті згадується принцип джень-мін. Цікавий нюанс: якщо ми використовуємо поняття інь-ян і апелюємо до вживання цього поняття в сучасній формальній логіці, то ми набуваємо певної некоректності. В тому сенсі, що, якщо в логіці ми вживаємо поняття «ім’я» як слово, яке дає найменування конкретному предмету на противагу загальному поняттю, яке дає визначення, то у випадку мін ми маємо, передовсім, апеляцію до загальної призначеності конкретного предмета. В деяких контекстах це мін і попереднє вживаються, як синоніми. Тобто, про себе людина не може сказати: «Я – Сократ», а вона має запропонувати, хто вона є в своїй призначеності, яку дію від неї слід чекати. Принцип джень-мін довгий час намагалися узгодити з даоським принципом природності. І з точки зору деяких конфуціанців саме він реалізовував те, що людина може бути не природною, якщо не реалізує своє мін і, навпаки, вона буде природною, якщо реалізує своє мін. Тобто, треба бути тим, ким ти маєш бути. В цьому сенсі, всі кореспондентські теорії істини не працюють. 

Ісаєв С.С.: В багатьох школах побутувала думка про те, чому існують негаразди, людей спіткає лихо: тому, що певному явищу чи людині дали не те ім’я. Чому кажуть, що ім’я – це доля? Потрібно дитині дати правильне ім’я і тоді доля в неї буде правильна. Якщо ж дати неправильне ім’я, то вона піде іншим шляхом, неправильним – і доля у неї складеться зовсім по-іншому. 

Отож, ще можливі значення:

1. ім’я, назва, іменник, титул, слава, репутація;

2. уславлений, видатний, заслужений, відомий, відома людина.

______________________________________________________________

xīn   сінь (1 тон)

Означає серце. Початково воно символічно так і зображувалось: у вигляді серця.

Значення:

1. душа, дух, розум, інтелект, думка;

2. рішучість, спрямованість.

Якщо ми кажемо: «Я про себе подумав (в голові)», то китайці скажуть: «Я в серці подумав». Серце є та основа, якою китаєць думає. 

______________________________________________________________

 xìn     сінь (4 тон)

Значення:

1. довіряти, вірити.

Також достатньо прозора етимологія: ліворуч людина, праворуч – рот; щось вам клянеться, щось вам обіцяє і в такий спосіб викликає довіру;

2. лист, повідомлення, інформація. 


 

_____________________________________________________________

zhī     джи (1 тон)

Цікава етимологія: ми бачимо внизу найдавнішу форму цього ієрогліфа. Ліворуч ми бачимо елемент, який означує стрілу, праворуч – рот. Що ж це означає? Це означає, що, коли людина знає, то вона говорить так швидко, як летить стріла. Отож чжи як знання означає: говорити точно те, що  знаєш. 

Значення:

1. знання. 

______________________________________________________________

zhì      джи (4 тон)

Як видно, графічно присутні ті ж самі елементи з додатковим унизу. Знову ми бачимо: рот і стріла – ти говориш те, що знаєш, але цей елемент – стрілка вгору – означає, що в цьому ти перевершуєш іншого. Ти мудріший за іншого, ти перевершуєш його у знанні. «Знання, що можна і чого не можна і є мудрість». 

Значення:

1. мудрість. 

______________________________________________________________

 

Варениця О.П.: Я маю пропозицію щодо наших майбутніх зустрічей. Доцільно було б розглянути, як відбувається переклад європейських філософських текстів китайською мовою. 

Ісаєв С.С.: За допомоги професійних перекладачів, які спеціалізуються на перекладі філософських текстів. Китайська наука знаходиться у стадії становлення. Як казав мій викладач у Китаї: «Якою може бути китайська наука, якщо ми лише нещодавно кита визнали не рибою?» Китайцям дуже важко відірватися від конфуціанського середовища.

Китайці, проте, багато уваги приділяють іноземній культурі, науці. Багато перекладають і творів іноземної літератури. Українській літературі теж приділяється багато уваги, серед найбільш популярних авторів – Т.Шевченко і О.Гончар. 

Бокал Г.В.: Будь-ласка, ваші зауваження, ремарки, питання. Дякую всім за участь! 

Кононенко Т.П.: Наостанок хотів би сказати, що нам варто тримати в пам’яті: семінар не завершується – починається наступний етап – підбиття підсумків, підготовка матеріалів. Нам належить ще зафіксувати висловлене, швидкі думки, асоціації – те, що я назвав би молодим знанням. Щира вдячність всім присутнім та нашим студентам, всім тим, хто забезпечував роботу семінару. Як і минулого разу ми застосовуємо різноманітні способи збереження інформації: і аудіо- і відео-, адже перед історією філософії завжди стоїть питання: як зберегти одиницю свого знання, - вона не може бути представлена суто писемним, текстуальним матеріалом. Проте, ще цілком невідомо, як систематично фіксувати у вигляді дослідницької роботи цей наш набуток. 

Керівник науково-методичного семінару: Кононенко Т.П., В.о. завідувача кафедри історії філософії, доктора філософських наук. 

Матеріали укладено на підставі особистих стенограм учасників науково-методичного семінару з історії філософії:

Гордієнко О.О., студент;

Овдієнко Д.В., студент;

Малюх Ю. Ю., студент. 

Проміжне узагальнення і попереднє редагування:

Гордієнко О.О., студент;

Овдієнко Д.В., студент;

Малюх Ю. Ю., студент. 

Науково-технічне забезпечення (зокрема: фото, відео та аудіо фіксація):

Бокал Г.В., доцент, кандидат філософських наук;

Туренко В.Е. кандидат філософських наук, науковий співробітник;

Овдієнко Д.В., студент; 

Науково-організаційне забезпечення:

Бугров В.А., професор, кандидат філософських наук;

Купчик Я.І., асистент, кандидат історичних наук; 

Засоби оприлюднення наукових результатів:

Труш Т.В., доцент, кандидат філософських наук;

Соболєвський Я.А., асистент, кандидат філософських наук;

Авторська редакція доповідей:

Бокал Г.В., доцент, кандидат філософських наук;

Ісаєв С.С., викладач Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 

Загальна редакція:

Кононенко Т.П., В.о. завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук. 

Обговорено і схвалено учасниками науково-методичного семінару з історії філософії та членами кафедри історії філософії:

Алєксандрова О.В., професор, доктор філософських наук;

Бугров В.А., професор, кандидат філософських наук;

Кононенко Т.П. в.о. завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Хома О.І., професор, доктор філософських наук;

Бобошко Н.М., доцент, кандидат філософських наук;

Бокал Г.В. доцент, кандидат філософських наук;

Варениця О.П., доцент, кандидат філософських наук;

Кириченко М.С., доцент, кандидат філософських наук;

Труш Т.В. доцент, кандидат філософських наук;

Боднарчук Л.С., асистент, кандидат філософських наук;

Купчик Я.І., асистент, кандидат історичних наук;

Соболєвський Я.А., асистент, кандидат філософських наук;

Титаренко В.А., асистент, кандидат філософських наук;

Туренко В.Е. кандидат філософських наук, науковий співробітник;

Зборовська К.Б. аспірант кафедри історії філософії;

Загороднюк В.В., аспірант кафедри історії філософії;

 

Петленко І.В., аспірант кафедри історії філософії. 

©