Зміст статті

 

 

Бокал Г.В.: Студенти, зазвичай, ідентифікують філософські терміни завдяки філософській термінології. У нас прийнято вважати, що існує усталений лексикон філософських термінів, які є суто філософськими і це, фактично, є штучна філософська мова без застосування якої жоден текст не може бути визнаний як повноцінно філософічний. 

Не всі сьогодні згодні з тим, що на сході існує певна філософічність суто північно азійської традиції та суто південно азійської традиції, бо вони постають як специфічний тип філософування. Філософ нібито має довести філософічність давніх традицій. Наприклад, 

Кобзєв розділяє китайську філософію на: 

1) Класичну китайську філософію 

2) Китайську філософію під впливом буддизму 

3) Вестернізовану китайську філософію 

Коли ми говоримо про суто китайську філософію (без вестернізації), то ми опиняємося у цікавій ситуації. З одного боку, коли ми працюємо з китайською філософією то неминуче виникає відчуття розпізнавання. Ми розпізнаємо, що є філософія, є філософські проблеми, є філософські терміни. З іншого боку, коли ми з цим всім працюємо, то нам потрібно аргументувати, що це дійсно наше розпізнавання, а не наша ірраціональна забаганка дослідника. Яким чином ця аргументація можлива? Це актуальне і абсолютно відкрите питання. 

Здійсненність філософської думки може відбуватися на декількох рівнях: 

1) якщо ми говоримо, що філософія обов'язково мусить бути виокремлена з інших форм духовної творчості, як це нам пропонував Гегель, то тоді дійсно про китайську філософію говорити складно. 

2) якщо ми відмовляємось від такої вимоги, то у нас виникає питання: чи філософська творчість – це обов'язково філософська проблема? Принциповим є те, що у китайській філософії є низка понять, які самі по собі становлять і проблему, і питання. 

Терміни китайською філософії становлять основу проблемного поля, а якщо вони становлять основу проблемного поля, то, у такому випадку, ми мусимо визнати, що ці терміни становлять кістяк того, що ми називаємо філософічністю китайської філософії. 

Перелік термінів, які для нас постають як ключові: дао,  де,  інь,  ян, тянь,  лі,  йоу,  сюй,  жень,  джи,  сінь. Деякі з цих понять перекладаються, а деякі – ні, деякі по-різному транскрибуються. Кожен з цих ієрогліфів має багато смислових навантажень. Більшість з цих ієрогліфів можуть бути одночасно й іменником, і дієсловом, і прикметником.  

Щоб зрозуміти китайський філософський текст, і, зокрема, терміни, що в ньому вживаються, потрібно зануритися у контекст. 

Говорячи про китайські терміни, ми будемо аналізувати сам термін, його ієрогліф, транскрипцію, етимологію та зміст.  

Ісаєв С.С.: Термін «ієрогліф» ἱερογλυφ був запозичений з давньогрецької мови. Термін «ієрогліф» дослівно позначає :

– «священні письмена, що вибиті на камені». 

 Китайською мовою ієрогліф називається  汉字 «хань-дзи». «Хань» – це слово яким китайці позначають себе. Самоназва китайців – «ханьці». Існують складні і прості ієрогліфи. Ієрогліф «хань» означає чоловіка, що стоїть біля води на землі. Цей ієрогліф походить від слова «хань-шуй», що позначає приток ріки, навколо якої велося землеробство. У давньому варіанті цього ієрогліфа можна побачити ліворуч стилізоване зображення річки, а праворуч людину і внизу – землю. 

 

Перші згадки про ієрогліфіку відносяться до VI тисячоліття до н.е. Але ми не можемо співвіднести ці ієрогліфи із сучасними ієрогліфами. Перший словник у Китаї був створений на початку нашої ери, його назва «Шуо-Вень», і він нараховував близько 9000 ієрогліфів. У ХІХ ст. був створений словник, який нараховував 50 тисяч ієрогліфів, а один з найбільш поширених сучасних словників китайської мови нараховує близько 11 тисяч ієрогліфів. Щоб співвіднести кількість цих ієрогліфів можна навести приклад: людина, яка закінчила середню школу у Китаї володіє близько 1,5 тисячами ієрогліфів, а яка отримала вищу освіту – приблизно 3,5-4 тисячами ієрогліфів. В основному у друкованих виданнях використовується близько 7 тисяч ієрогліфів.

Найбільший за кількістю рис ієрогліф нараховує 60 рис, він позначає чотирьох драконів, а його значення – «багатослів'я», «багатослівний». Найбільший ієрогліф у світі придумали японці, цей японський ієрогліф означає: «споглядати за політом дракона у небесах», він налічує 80 рис.

Трансформація ієрогліфіки відбувалася впродовж всього часу її існування. Першим хто зробив уніфікацію  ієрогліфіки був перший імператор Китаю – Цінь Шихуанді, тобто він зміг вперше уніфікувати місцеві ієрогліфи у єдину систему. Існує велика різниця між знаком і його прочитанням. У китайській мові існує багато діалектів. Деякі філологи розглядають їх як окремі мови. Єдине, що їх об'єднує – це спільні ієрогліфи, але вони мають різне прочитання. Як приклад: «Гонконг» – це південне звучання, а класична версія звучання – «Сянган». Тобто це одні й ті ж ієрогліфи, які мають різне звучання.