Зміст статті

 

БОКАЛ Г.В.:У контексті сказаного, хочу додати наступне. На сьогоднішній день є позиція, згідно з якою в історії філософії ми маємо принаймні низку аксіом, які складно поставити під сумнів. По-перше, історія не можлива без минулого, але історія не тотожна минулому. По-друге, минуле у філософії – це сукупність подій філософської творчості. Ці події філософської творчості можуть лишитися у забутті, якщо не лишили по собі відбитку, як носія інформації про себе.

Хочу згадати приклад, який наводить Х. Патнем, про те, як комашка малює профіль Черчилля і виникає питання: цей профіль стосується Черчилля? Хоч ми і розпізнаємо його зображення, але комашка не знає, кого саме вона зобразила? Чи немає у нас пастки, що ми хибно розпізнаємо в певних відбитках (лексемах, текстах тощо) філософічність, якої автор насправді не закладав? Які критерії вірного розпізнавання? Навчаючи проблемності цих процесів, ми дискредитуємо навчальний процес, адже лишаємо студентство без чіткої основи знання необхідного для засвоєння. Як зазначив Сергій Валерійович Руденко, нам потрібно віднайти ті основи, які б дозволили студентові принаймні нас спростовувати. Вся ця наша робота спрямована на те, щоб ми мали змогу бути спростованими. Бути спростованими на ґрунті одного беззаперечного факту – історія філософії має справу з відбитками творчості, яку ми кваліфікуємо як філософічну, бо ми її розпізнаємо, як філософічну. Інша річ, що однозначного алгоритму розпізнавання філософічності на сьогодні не існує. Часто ми це робимо на рівні інтуїції, орієнтації на авторитет. Зокрема, не кожен текст, де зустрічаються слова «трансцендентне» і «трансцендентальне» стосуються філософії.

 

У процесі роботи з китайською філософією особливо гостро постає означене питання. Про цей відбиток ми мусимо говорити. Для того, щоб про нього говорити ми повинні мати якийсь лексикон. На наступному семінарі ми спробуємо розглянути терміни, поняття, концепти. Їх вживання і пояснення актуалізує низку проблем. Наприклад, (Дао), (де), -(інь), - (ян) - найменш проблемні, бо їх транскрипція не викликає жодних заперечень. Ці терміни мають сенс і значення, переклад яких вкрай рідко вважають можливим. Вони настільки автентичні і настільки самобутні, що ми впроваджуємо у свій лексикон ці поняття без особливих обґрунтувань. (у – відсутність або небуття), (ю – присутність або буття), (пустота абопорожнеча) мають вже певні складнощі. - (лі)часто перекладають як «ритуал», хоч справедливість такого перекладу є досить сумнівна.А, наприклад,(жень – людина) та (жень – людяність або людинолюбство)чи (чжи – знання, знати)та (чжи – знання, мудрість) не лише є проблемними в аспекті перекладу але й в можливості власної транскрипції, що не створювала б плутанини.

Взагалі, з одного боку, перекладати – вдатися до спрощення, з іншого, не перекладати – заплутувати студента. Єдина стала величина – ієрогліф. Обрані для дослідження ієрогліфи ми будемо аналізувати за наступними параметрами. Ми їх візуалізуємо, озвучимо та розглянемо основні способи перекладу. Завдяки С.С. Ісаєву здійснимо аналіз графем і етимологічний аналіз. У китайській мові термінів, які були б суто філософськими немає. Кожен з цих ієрогліфів має різні способи вживання.У погодженні відповіді на питання, чи слід визнавати китайську традицію філософічною, ми спочатку маємо визначитися з лексиконом нашої роботи.

КОНОНЕНКО Т.П.: Така наша гіпотеза. Запрошуємо всіх до співпраці. Потрібно сформувати загальні підстави до форми дослідного семінару. Спочатку потрібно обговорювати гіпотезу проведення заходу, а далі відшліфовувати результативність. Ґегельянська традиція уніфікує вимоги до будь-якого терміну. Нам потрібно розуміти елементи уяви про лексичний апарат. Фонетична культура безумовно є важливою. Потрібно дослідити специфіку мови. Нам потрібно розширити українську філософську лексикографію. Наші підходи, наразі, саме і стримують утворенню багатоманітності уяви про філософічне. Бо ця уява – це уніфікована ознака. Ми намагатимемось розкрити зміст певного терміну, який позначає деяке філософське явище. Цими термінами ми створюватимемо і українську мову.

У дослідженні спадщини Р.Декарта постає питання: вживати термін свідомість чи мислення? Але ж мислення і свідомість – це насправді наші, україномовні терміни, Картезію невідомі. Відтак, наше провідне завдання - створювати лексичний контент.

Я щиро вдячний членам оргкомітету науково-методичного семінару та аудиторії! Олександру Комарову та Ксенії Зборовській ми дякуємо за надане приміщення, за те, що нас прийняли. До зустрічі!

 

Матеріали укладено на підставі особистих стенограм учасників науково-методичного семінару з історії філософії:

Петленко І.В., аспірант кафедри історії філософії;

Гордієнко О.О., студент;

Кхелуфі А.Н., студент;

Овдієнко Д.В., студент;

Дикалюк М.С., студент.

 

Обговорено і схвалено учасниками науково-методичного семінару з історії філософії:

Алєксандрова О.В., професор, доктор філософських наук;

Бугров В.А., професор, кандидат філософських наук;

Кононенко Т.П. в.о. завідувач кафедри історії філософії, доктор філософських наук;

Руденко С.В., доцент, доктор філософських наук;

Хома О.І., професор, доктор філософських наук;

Бобошко Н.М., доцент, кандидат філософських наук;

Бокал Г.В. доцент, кандидат філософських наук;

Варениця О.П., доцент, кандидат філософських наук;

Кириченко М.С., доцент, кандидат філософських наук;

Труш Т.В. доцент, кандидат філософських наук;

Туренко В.Е. кандидат філософських наук;

Боднарчук Л.С., асистент, кандидат філософських наук;

Купчик Я.І., асистент, кандидат історичних наук;

Соболєвський Я.А., асистент, кандидат філософських наук;

Титаренко В.А., асистент, кандидат філософських наук;

Зборовська К.Б. аспірант кафедри історії філософії;

Загороднюк В.В., аспірант кафедри історії філософії; 

Петленко І.В., аспірант кафедри історії філософії.

 

©